Справа №132/2810/22
Провадження №2/132/737/22
Ухвала
Іменем України
"10" листопада 2022 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Калинівської міської ради про визнання права власності на спадщину,
07.11.2022 до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Калинівської міської ради про визнання права власності на спадщину.
Перевіривши подану позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Статтею 3 ЦК України регламентовано, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України, відповідно до якої, чітко регламентовано, що позовна заява подається до суду в письмовій формі та повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9)попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім цього, згідно ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Такий обов'язок, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, лежить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.
Доказами, згідно ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач, зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, в прохальній частині заяви позивачі просять визнати за ними, кожною зокрема, право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
При цьому існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.
Як вбачається з постанови державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиної Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.11.2022 відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є спадкоємцями в 1/3 частці кожна, спадщини за законом, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який був спадкоємцем за законом свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого він прийняв спадщину, але не оформив своїх прав, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Державним нотаріусом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, видане виконавчим комітетом Калинівської районної ради Калинівського району Вінницької області 14.10.1988, зареєстроване Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 17.10.1988, за реєстровим номером 241, житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_4 , отже вищевказаний будинок належить колгоспному двору, який припинив своє існування в зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про власність» від 07.02.1991.
Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК України 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.11.2005 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до п.п. «а» п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
При цьому, позивачами не надано доказів щодо членів колгоспного двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Крім того, позивачі просять визнати за ними право вланості по 1/2 частці в спадковому майні, яке належить колгоспному двору, а не по 1/3 частці спадкоємцями якої вони є.
Також позивачами до матеріалів справи не додано свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, видане виконавчим комітетом Калинівської районної ради Калинівського району Вінницької області 14.10.1988, зареєстроване Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 17.10.1988, за реєстровим номером 241, яке вони надали державному нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та будь-яких доказів належності житлового будинку ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року№ 3674-VI).
Відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - становить 2481 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачами заявлено вимоги майнового характеру.
Порядок сплати судового збору визначено ст. 6 ЗУ "Про судовий збір". Частиною 7 статті 6 зазначеного Закону регламентовано, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
З урахуванням наведеного кожному з позивачів необхідно надати місцевому суду-квитанції про сплату судового збору на ім'я отримувача-ГУК у Вінницькій області/м.Калинівка/22030101, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA118999980313151206000002776, код класифікації доходів бюджету:22030101.
При цьому, визначити дійсну вартість спірного майна та визначитись зі ставкою судового збору за вимогами майнового характеру неможливо, оскільки документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, зокрема звіт про експертну оцінку майна (житлового будинку), позивачами до матеріалів справи не додано.
Крім того, на підтвердження факту родинних відносин з померлим ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_2 не додано до матеріалів позовної заяви копію свідоцтва про народження.
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, вважаю за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши заявникам строк для усунення її недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя-
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Калинівської міської ради про визнання права власності на спадщину - залишити без руху.
Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз'яснивши при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: