Київський апеляційний суд
07 листопада 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер справи 757/43261/20-п
номер провадження 33/824/2902/2022
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф.,
за участю: ОСОБА_1 ,
прокурора Ковальчук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року /суддя Константінова К.Е./
у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказував на те, що в його діях відсутній склад правопорушення. Вказував, що 15.11.2019 Генеральний прокурор своїм наказом звільнив його із займаної посади та з органів прокуратури України з 20.11.2019 року, що було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва. 16.11.2021 року за результатами розгляду його адміністративного позову наказ Генерального прокурора скасовано та прийнято рішення про поновлення на роботі. 06.07.2022 року Шостим апеляційним адміністративним судом підтверджено незаконність його звільнення у 2019 році з органів прокуратури. На час звільнення він був на лікарняному і дізнався про звільнення, коли йому зателефонували з відділу кадрів і повідомили. На даний час наказ про звільнення вже скасовано. Тобто, до нього не може бути застосовано формулювання «особа, яка припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави». Крім того, наголошував, що у частині 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» законодавець зазначив: особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в», «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Тобто законодавець не визначив строк у який потрібно подати декларацію. Такий строк встановлено 10.06.2016 рішенням № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який в подальшому втратив чинність на підставі наказу Національного агентства з питань запобігання корупції № 448/21 від 23.07.2021 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення» (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, вказував, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, які викладені в ст. 256 КУпАП. Отже, протокол який не відповідає вимогам закону не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки це буде грубо порушувати його права, в тому числі право на захист.
07.11.2022 р. ОСОБА_1 звернувся з доповненнями до апеляційної скарги, додатково наголошуючи на тому, що суддя Смик С.І. розглянувши клопотання прокурора Ковальчука О.Л. 07.07.2021 керуючись ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановила справу про адміністративне правопорушення повернути до Національного агентства з питань запобігання корупції, для належного оформлення. Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення складений щодо нього та матеріали справи № 757/43261 /20-п надішли до суду за спливом семи місяців та повідомленням про незаконність винесеної постанови. Щодо протоколу, наголошував, що на четвертому аркуші зазначено, що датою вчинення адміністративного правопорушення є 03.02.2019 р. Водночас, він подав декларацію 03.02.2020 р. Крім того, вказував, що 15.12.2020 р. прийнято ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції і цим законом статтю 50 виключено. Закон яким виключено статтю 50 із Закону України «Про запобігання корупції» набув чинності 30.12.2020 р. Крім того, пунктом 3 наказу НАЗК від 23.07.2021 № 448/21 визнано таким, що втратило чинність рішення НАЗК від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Окремо наголошував на тому, що остаточний розрахунок з ним був здійснений лише 27.01.2020 р. без чого неможливо було внесення даних у декларацію. Також вказував, що порушення, яке йому інкримінують не є правопорушенням, пов'язаним з корупцією, так як його дії не порушують будь-яких вимог, обмежень чи заборон, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши ОСОБА_1 та прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова скасуванню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи звільненим з 20.11.2019 з посади заступника начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату ДБР Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних ДБР, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно 03.02.2020 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, перед звільненням.
Декларацію перед звільненням, ОСОБА_1 подав лише 03.02.2020 (унікальний ідентифікатор документу cdaaebl7-0d63-4I6a-bc49-445d9c795cbb).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновків, що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, несвоєчасно подав декларацію перед звільненням, що є порушенням вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що передбачена частиною першою статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушення виявлено 30.09.2020 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого корупційного правопорушення, яка також підтверджується фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/108/20 від 30.09.2020, усними та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , зокрема в частині визнання ним фактів отримання трудової книжки у відділ кадрів при його звільненні 29.11.2019 та подачі ним декларації перед звільненням лише 03.02.2020, іншими матеріалами справи в їх сукупності.
З урахуванням фактичних обставин справи суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що датою виявлення правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 є 30.09.2020, а датою вчинення є 03.02.2020, на момент розгляду справи минув строк накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновків, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Так, суддею Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., розглянувши клопотання прокурора Ковальчука О.Л. 07.07.2021, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП була повернути до Національного агентства з питань запобігання корупції, для належного оформлення.
Протокол на адресу суду повернувся листом 26.01.2022 Національного агентства з питань запобігання корупції про те, що постанова незаконна, жодних виправлень у протокол внесено не було.
Досліджуючи протокол, апеляційний суд вказує на те, що він складений з порушеннями.
Так, в протоколі вказано місце вчинення адміністративного правопорушення - місцезнаходження роботи ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , водночас, на момент вчинення порушення він був вже звільнений і за місцем роботи не знаходився, зазначено не правильно дату вчинення адміністративного правопорушення (замість 2020 року, НАЗК вказало датою вчинення адміністративного правопорушення 03.02.2019 рік), не зазначено час вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, до надходження 26.01.2022 р. протоколу до суду вдруге, 15.12.2020 р. прийнято ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції і цим законом статтю 50 виключено. Закон яким виключено статтю 50 із Закону України «Про запобігання корупції» набув чинності 30.12.2020 р. Крім того, пунктом 3 наказу НАЗК від 23.07.2021 № 448/21 визнано таким, що втратило чинність рішення НАЗК від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу та притягнув особу до відповідальності за законом, який втратив чинність.
Крім того, апеляційний суд вказує на те, що Абз. 1 ч. 2 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено, що суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Термін подання такої декларації Законом України «Про запобігання корупції» не передбачений.
На момент вчинення правопорушення, п.п. 2 п. 4 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням НАЗК №3 від 10.06.2016 визначено, що декларація суб'єкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
Недотримання строку подання декларації, визначеному у п.п. 2 п.4 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням НАЗК №3 від 10.06.2016, не тягне за собою відповідальності, оскільки не є правопорушенням, пов'язаним з корупцією, так як його дії не порушують будь-яких вимог, обмежень чи заборон, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».
Таким чином, порушення Порядку, який затверджено НАЗК не є адміністративним правопорушенням, оскільки для наявності в діях особи ознак адміністративного правопорушення, необхідно щоб особа порушила вимоги Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 256, 280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи. Необхідно встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним же у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи.
Так, ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а саме за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При вирішенні питання про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
При цьому, ОСОБА_1 своє звільнення вважав незаконним та оскаржив наказ № 783-к від 12.12.2019 року.
11 червня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано наказ про звільнення.
Остаточний розрахунок він отримав у роботодавця 27.01.2022 р.
Отже, апеляційний суд додатково вказує на те, що в діях особи не має ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а отже, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2022 року - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Лапчевська О.Ф.