Апеляційне провадження № 33/824/3079/2022
Справа 761/1089/22 Головуючий в суді І інстанції Антонюк М.С.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
14 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю захисника Пащенка Віктора Миколайовича, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Пащенка Віктора Миколайовича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 496,20 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 05 грудня 2021 року о 03 годині 50 хвилин в м. Києві по вул. Пушкінська керував автомобілем марки Toyota Rav 4 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, почервонінням обличчя, нестійкою ходою, від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
У апеляційній скарзі захисника Пащенка В.М. указано на те, що постанова прийнята з порушенням діючого матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказував на те, що суд безпідставно вважав дії ОСОБА_1 та захисника, пов'язані з відкладеннями судових засідань 20 та 30 травня 2022 року, неправомірними, оскільки з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 , працюючи у ДП «Антонов», знаходився у відрядженні при виконанні важливого оборонного завдання за кордоном в Федеративній Республіці Німеччина, де знаходиться і зараз. Також невірним є ствердження суду, що захисник в судове засідання не з?явився, адже на а. с. 28 знаходиться його письмове клопотання про відкладення розгляду справи.
Постанова суду від 16 червня 2022 року не була направлена на адресу захисника і його про винесення цієї постанови не повідомлено, а з великим запізненням 24 червня 2022 року направлена на адресу ОСОБА_1 , який перебував у відрядженні. Тільки з листа патрульної поліції м. Києва, датованого 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 через свою матір дізнався про дану постанову, з якою захисник Пащенко В.М. зміг ознайомитися 04 жовтня 2022 року в канцелярії суду і терміново підготувати апеляційну скаргу.
Вважав неналежними та недопустимими докази, взяті судом за основу при винесенні даної постанови, оскільки вони не однозначно підтверджують вину ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення.
Вказував, що основний доказ по справі - відеозапис з боді камер патрульного поліцейського, який складається з трьох файлів, неповно відповідає всім подіям, які відбувалися в той день, він вибірковий і неповний. Відповідно до вимог Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівники патрульної поліції повинні активізувати та знаходитись в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, і після активізації нагрудної камери все спілкування повинно бути записане безперервно, тобто весь процес зйомки порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , в ході якого він нібито управляв автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а потім нібито після зупинки його автомобіля відмовився від проходження перевірки на стан сп'яніння. Поліцейськими не доведено, що ОСОБА_1 рухався даним автомобілем в стані алкогольного сп?яніння. Так, в протоколі ААД № 210890 зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп?яніння 05 січня 2021 року о 03:50, однак на першому файлі відеозйомки зазначений час 20 год. 40 хв., а протокол складений в 20 год. 50 хв., тобто через десять хвилин і далеко від подій, які відбувалися перед його зйомкою.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , він працює в ДП «Антонов», надав свій автомобіль для тимчасового використання своєму знайомому і домовився забрати автомобіль зі стоянки по вул. Пушкінська, 20. Коли він підійшов до автомобіля і хотів здійснити виїзд на вул. Пушкінську, щоб рухатись в напрямку свого будинку, він побачив, що за його автомобілем розташований автомобіль патрульної поліції, який заважав йому здійснити виїзд. Він підійшов до даного автомобіля і попросив дати йому дорогу, але поліцейський повідомив, що вони чекають на його появу, оскільки автомобіль знаходиться в невстановленому місці і заважає іншим автомобілям, ОСОБА_1 став заперечувати, повідомивши, що його автомобіль розташований не ним, а його товаришем, за якого він не буде нести відповідальність у вигляді сплати штрафу, дані події поліцейські неправомірно не зафіксували на відеокамеру. Коли він сів за кермо автомобіля і відкрив скло передньої двері, розпочався другий блок спілкування з поліцейськими, зафіксований на відео, з якого не видно ознак сп?яніння ОСОБА_1 , не видно і рух його автомобіля, також на другому відеофайлі суд міг побачити, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейських знаходиться біля автомобіля, і з його зображення також не видно ознак його сп?яніння, а відмова з проходженням огляду на стан сп?яніння не пов'язана з управлінням автомобілем і зі станом сп'яніння. Тобто працівники патрульної поліції обманом склали на ОСОБА_1 даний протокол, не роз?яснивши всіх прав і обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, про що він скаржився керівництву патрульної поліції, але відповіді не отримав.
Вважав, що поліцейські порушили вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння від 09 липня 2015 року, оскільки із змісту протоколу видно, що ОСОБА_1 не погодився в звинуваченні, що був в стані алкогольного сп?яніння, нема фіксування факту, що він управляв автомобілем і яким чином був відсторонений від керування автомобілем, чи передавався автомобіль іншій особі для його транспортування до місця стоянки. ОСОБА_1 після складання на нього протоколу на вимогу поліцейських залишив свій автомобіль на вул. Пушкінській, де складався на нього протокол. Жодним доказом не підтверджено рух автомобіля. Поліцейські навіть не склали рапорт керівництву, з якого можна було б прослідкувати всю картину вказаних подій, не вилучали водійське посвідчення в ОСОБА_1 , не відібрали в нього пояснення, не роз?яснили ОСОБА_2 , що він може зазначити в даному протоколі свої заперечення.
Наголошував, що сам протокол про адмінправопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.
Посилався на правову позицію судів першої інстанції в справах № 153/587/21, № 594/510/19, ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, рішення ЄСПЛ у справах «Лавентес проти Латвії» та «Берктай проти Туреччини».
На підставі вищевикладеного просив поновити йому строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року, зупинити виконавче провадження, відкрите в Святошинському районному суді по примусовому стягненню з ОСОБА_1 подвійної суми штрафу, сплаченої внаслідок невчасного повідомлення судом про прийняте рішення, скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року та винести нову постанову про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи клопотання захисника Пащенка В.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови захисник Пащенка В.М. пропустив з поважних причин, оскільки розгляд справи відбувся у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, і копію постанови суду від 16 червня 2022 року, направлену судом 24 червня 2022 року, ОСОБА_1 не отримав і лист повернуто до суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
За наведених обставин апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за доцільне поновити цей строк.
Вислухавши пояснення захисника Пащенка В.М., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 210890 від 05 грудня 2021 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга захисника Пащенка В.М. не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом в порушення вимог ст. 268 КУпАП було розглянуто справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, не задоволено клопотання захисника про відкладення розгляду справи, а також невчасно направлено копію постанови, яка оскаржується, апеляційний суд виходить із наступного.
Дійсно, відповідно до ст. 268, ч. 1 ст. 277-2 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративна справа була розглянута судом за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника, при цьому в матеріалах справи на а. с. 28 знаходиться письмове клопотання захисника Пащенка В.М. від 16 червня 2022 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває в службовому відрядженні.
Разом із тим, хоча суд першої інстанції помилково зазначив у постанові про те, що клопотань від адвоката Пащенка В.М. до суду не надходило і про поважність причин неявки він не повідомив, апеляційний суд приходить до висновку, що суд не припустився порушення права ОСОБА_1 , наданих йому ст. 268 КУпАП, оскільки дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на свій захист, передбачені вказаною статтею, могли бути забезпечені захисником.
Зі супровідного листа Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року вбачається, що копія постанови направлялась ОСОБА_1 на його адресу лише 24 червня 2022 року, однак не отримана ОСОБА_1 та була повернута до суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», тобто з незалежних від суду причин, яким здійснено належні дії по направленню копії постанови.
При цьому недотримання судом вимог ст. 285 КУпАП щодо строку направлення постанови протягом трьох днів після її винесення не є безумовною підставою для скасування постанови суду, оскільки процесуальні права ОСОБА_1 в повній мірі були поновлені під час апеляційного розгляду.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом, оскільки такі обставини підтверджуються оцінкою наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, з огляду на те, що ОСОБА_1 ці обставини під час спілкування з поліцейськими не заперечувались, на початку відеозапису ОСОБА_1 знаходиться за кермом автомобіля, пристегнутий паском безпеки, та запитує у поліцейських причину зупинки його транспортного засобу.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення ААД № 210890 від 05 грудня 2021 року не містять заперечень ОСОБА_1 щодо обставин керування ним транспортним засобом.
Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі захисник Пащенко В.М. посилається на те, що ОСОБА_1 надавав свій транспортний засіб Toyota Rav 4 д.н.з. НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_3 , а 05 грудня 2021 року мав намір забрати припаркований його знайомим в невстановленому місці автомобіль зі стоянки по вул. Пушкінська, 20, і лише хотів здійснити виїзд до початку спілкування з поліцейськими, разом із тим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин ним надано на було.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку і така відмова зафіксована поліцейським на відеокамеру.
Переглянутий відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 , дійсно декілька разів відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування.
Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, нестійкої ходи, відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки протокол складено в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із наступного.
Так, у пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що камера працювала не безперервно. Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 210890 від 05 грудня 2021 року, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я безперервно зафіксовані на відеозаписі, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що на відеозаписі не вбачається ознак сп?яніння ОСОБА_1 , є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом, оскільки в протоколі ААД № 210890 як ознака алкогольного сп?яніння зазначено запах алкоголю з порожнини рота, про що також на відеозаписі зазначав працівник поліції, і відсутність такої ознаки неможливо з?ясувати з перегляду відеозапису.
Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та в нього не вилучалися водійські права, а в матеріалах справи відсутній рапорт працівників поліції керівництву, з якого можна було б прослідкувати всю картину вищевказаних подій, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки не впливає на доведеність його вини у відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, і відсутність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника Пащенка В.М. на практику судів першої інстанції в інших справах, оскільки чинним КУпАП не передбачено врахування правових висновків судів загальної юрисдикції під час апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення.
Виходячи із вищевикладеного, доводи апеляційної скарги захисника Пащенка В.М. про порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє посилання апеляційної скарги на рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року в справі «Берктай проти Туреччини», в яких ЄСПЛ наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення вини «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій».
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга захисника Пащенка В.М. не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
За таких обставин постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику Пащенку Віктору Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника Пащенка Віктора Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.