10 листопада 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 754/1637/21
Номер провадження 22-ц/824/10232/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 серпня 2020 року о 15 год.00 хв. у місті Києві, на регульованому перехресті пр. Шухевича і пр. Маяковського відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та транспортного засобу «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , винним у вчиненні якої, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року визнано останнього.
На момент вищевказаної ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТОВ СК «Альфа-Гарант», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО2486387, згідно якого, розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000 грн.
Отже, ДТП яка відбулася від 02 серпня 2020 року є страховим випадком та передбачає для відповідач наслідки обумовлені ст..22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Погодження про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування між позивачем, як потерпілою стороною та ТДВ СК «Альфа-Гарант» досягнуто не було. Позивач не відмовлявся від проведення експертизи, а тому здійснення страхового відшкодування має відбутися на підставі належного розрахунку передбаченого діючим Законодавством (висновок експерта, аварійний сертифікат).
03 листопада 2020 року, без узгодження з позивачем розміру страхового відшкодування, ТДВ СК « Альфа-Гарант» переведено на банківські реквізити позивача страхове відшкодування у розмірі 22 450 грн. 13 коп.
Разом з тим, згідно висновку експерта, розмір матеріального збитку завданого позивачу, є значно більшим.
Таким чином, недоплачений розмір страхового відшкодування, що становить різницю між вартістю матеріального збитку та здійсненою сумою страхового відшкодування, має сплатити відповідач.
Також позивач зазначає, що несплата страховиком страхового відшкодування у повному обсязі у передбачені законодавством строки, є неналежне виконанням грошового зобов'язання, внаслідок чого має місце прострочення виконання такого зобов'язання та наявні підстави для стягнення на його користь пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року (а.с. 202-206) позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 77 962 грн. 11 коп., пеню в розмірі 11 967 грн. 70 коп., витрати від інфляції в розмірі 8 490 грн. 65 коп.., 3% річних в розмірі 2 486 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1 015 грн. 20 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 010 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 11 серпня 2022 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 03 серпня 2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригода участю автомобіля «Skoda Oktavia», що належить на праві власності позивачу.
04 серпня 2020 року позивачем надано до товариства повідомлення про вищевказану ДТП та заяву про страхове відшкодування у якій повідомив банківські реквізити рахунку, для відшкодування матеріальної шкоди, та підтвердив факт згоди із способом і розміром збитку, розрахованого страховиком.
05 серпня 2020 року відповідачем було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний протокол, підписаний позивачем. Зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень, позивачем не зазначено. Заперечень щодо неправомірних дій представника страховика під час огляду пошкодженого ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування, позивачем страховику не надавалось.
Відповідно до аварійного сертифікату № 63-D/73/2 від 04 вересня 2020 року коефіцієнт зносу становить 54,70%, а вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу з ПДВ становить 29 475 грн. 53 коп., а без урахування ПДВ - 24 562 грн. 94 коп.
Скаржник зазначає, що позивач приховав від страховика та від суду докази проведення ремонту автомобіля, що підтверджується висновком № СЕ - 19/111-21/38514-АВ від 25 листопада 2021 року, у якому зазначено про наданий експерту акт виконаних робіт. При цьому, такий акт до суду надано не було, оскільки сума відновлювального ремонту автомобіля була меншою за розмір позовних вимог. Оскільки скаржнику не було надано доказів понесення витрат з оплати ПДВ, останнім було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт та виплачено страхове відшкодування в розмірі 22 562 грн. 94 коп. за вирахуванням 20 % ПДВ та франшизи в розмірі 2 000 грн. Отже, страховик виконав свої зобов'язання перед позивачем, а відтак, підстави для задоволення позову, відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
20 вересня 2022 року позивач направив на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його скаржнику.
З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та про сить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.
Позивач зазначає, що оскільки у матеріалах справи існувала розбіжність при визначенні розміру матеріального збитку, виникла необхідність у проведенні судової автотоварознавчої експертизи, висновок якої був би єдиним належним та допустимим розміром матеріального збитку, який би усунув розбіжності. Згідно висновку експерта від 25 листопада 2021 року, вартість матеріального збитку станом на дату ДТП становить 102 412 грн. 24 коп. Вказаний висновок відповідачем не спростовано. Твердження відповідача про те, що експертиза повинна бути проведена лише за ухвалою суду, є помилковим.
Позивач зазначає, що у апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, що підтверджується заявою про виплату страхового відшкодування від 04 серпня 2020 року. Разом з тим, текст вказаної заяви було заздалегідь надрукований. Аварійний сертифікат, на підставі якого здійснено виплату страхового відшкодування, складено через місяць після подачі позивачем заяви, що свідчить про те, що розмір страхового відшкодування на момент подачі заяви ще не було визначено та навіть огляд автомобіля ще не проводився. Крім того, матеріали справи не містять відомостей та відповідачем не доведено, що позивач був ознайомлений з документами, що стали підставою для розрахунку страхового відшкодування, та що вартість збитку, яка встановлена аварійним сертифікатом, є узгоджена сторонами. Таким чином, ніякого погодження з сумою нарахованого страхового відшкодування не було. Крім того, твердження відповідача про відсутність підтверджень проведення ремонту, спростовується наявним в матеріалах справи актом надання послуг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК Альфа-Страхування» відповідно до страхового полісу АО2486387, який був чинним на момент ДТП. ТДВ СК Альфа-Страхування» у зв'язку із настанням страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, зобов'язане відшкодувати позивачу оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її майну.Проте, під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про виконання ТДВ СК «Альфа-Страхування» зобов'язань за договором страхування в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, суд виходив з того, що стягнення даних коштів регулюється положеннями ст.22 ЦК України та вважав необхідним стягнути ці витрати з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Також, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що 03 серпня 2020 року о 15 год. 00 хв. у місті Києві на регульованому перехресті пр. Шухевича і пр. Маяковського відбулась ДТП за участю транспортного засобу Рено, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шкода, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , винним у вчиненні якої, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 20520 року у справі № 754/11353/20, визнано ОСОБА_2 (а.с. 08).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТОВ СК «Альфа-Гарант», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО2486387, за яким, розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000 грн. Розмір франшизи - 2 000 грн. (а.с. 57).
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив реквізити на які він просить сплатити страхове відшкодування та підтвердив, що згоден із способом і розміром збитку, розрахованим страховиком (т. а.с. 60).
05 серпня 2020 року Стрільцем В.Г. в присутності ОСОБА_1 було здійснено огляд транспортного засобу Skoda Oktavia А5, д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якого складено протокол огляду транспортного засобу (а.с. 64-65).
04 вересня 2020 року аварійним комісаром Стрільцем В.Г. складено аварійний сертифікат № 63-D/73/2, згідно якого, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Skoda Oktavia А5 - ОСОБА_1 , становить: з урахуванням ПДВ - 29 475 грн. 53 коп.; без урахування ПДВ - 24 562 грн. 94 коп. (а.с. 61).
Згідно розрахунку страхового відшкодування складеного фахівцем відділу розрахунку матеріального збитку Шерстюк О.В. , вартість відновлювального ремонту (з врахування зносу деталей, що замінюються) становить 24 562 грн. 94 коп., франшиза - 2 000 грн., сума страхового відшкодування - 22 562 грн. 94 коп. (а.с. 69).
Із страхового акту № ЦВ/20/5358 від 03 листопада 2020 року, складеного фахівцем відділу розрахунку матеріального збитку Шерстюк О.В. , вбачається, що підставою для визначення розміру збитку є аварійний сертифікат № 63-D/73/2 від 04 вересня 2020 року, розмір страхового відшкодування становить 22 562 грн. 94 коп. (а.с. 70).
03 листопада 2020 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 22 562 грн.94 коп. (а.с. 35).
Згідно звіту № 0329/11/20 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ складеного 29 листопада 2020 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 97 649 грн.07 коп. (а.с. 10-31).
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 направив ТДВ СК «Альфа-Гарант» досудову претензію про доплату страхового відшкодування у розмірі 75 198 грн. 94 коп. (а.с. 32, 33, 34).
Згідно висновку експерта для подання до Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/38514-АВ,складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Левченком С., вартість матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату ДТП 03.08.2020 становить 102 412 грн. 24 коп. (а.с. 123-146).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом.
Відповідно до статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (пункт 36.6 статті 36 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Верховний суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 520/8867/15-ц (провадження № 61-32624св18) дійшов висновку про те, що: «Ураховуючи вищевикладені вимоги закону та умови кредитного договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування на користь позивача, виходячи із висновку від 29 лютого 2016 року № 388/15, складеного судовим експертом Кеосаком А. П., не взявши до уваги того, що страхове відшкодування було визначене та перераховане потерпілій особі у відповідності до вимог статті 34 Закону, потерпілою особою отримане, заперечень від позивача щодо розміру такого відшкодування страховиком не надходило.»
Верховний суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 638/16531/16-ц (провадження № 61-16801св18) дійшов висновку про те, що: «Судами не встановлено обставин, які б свідчили, що звіт № 15808 від 7 грудня 2015 року та дослідження № 18393 від 9 лютого 2016 року проведені страховою компанією з порушеннями законодавства і позивач реалізував своє право на їх оскарження або заперечував відповідні дослідження, що свідчить про його фактичну згоду із їх результатами. За таких обставин покладення судами першої та апеляційної інстанцій в основу оскаржуваних рішень звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 94/10/15, наданого позивачем в обґрунтування позову, суперечить вимогами цивільного процесуального законодавства і статтям 30.1, 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»».
Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2020 року о 15 год. 00 хв. у місті Києві на регульованому перехресті пр. Шухевича і пр. Маяковського відбулась ДТП за участю транспортного засобу Рено, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шкода, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , винним у вчиненні якої, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 20520 року у справі № 754/11353/20, визнано ОСОБА_2 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТОВ СК «Альфа-Гарант'за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО2486387, за яким, розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000 грн. Розмір франшизи - 2 000 грн.
04 серпня 2020 року позивачем було надано до ТОВ СК «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування, у якій зазначено банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування у разі прийняття відповідного рішення. Крім того, вищевказаною заявою позивач підтвердив, що згоден із способом та розміром збитку, розрахованого страховиком.
05 серпня 2020 року аварійним комісаром було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу про що складено протокол огляду ТЗ, підписаний позивачем. Зауважать щодо обсягу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено.
На підставі вищевказаного протоколу аварійним комісаром складено аварійний сертифікат № 63-D/73/2, згідно якого, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Skoda Oktavia А5 - ОСОБА_1 , становить: з урахуванням ПДВ - 29 475 грн. 53 коп.; без урахування ПДВ - 24 562 грн. 94 коп.
Оскільки позивачем не надано товариству доказів понесених витрат з оплати ПДВ, останнім складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт та перераховано на картковий рахунок, зазначений у заяві позивача, страхове відшкодування у сумі 22 562 грн. 94 коп., за вирахуванням 20 % ПДВ та франшизи у розмірі 2 000 грн.
Заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивачем страховику не надавались.
Отже, страховик виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили, що огляд транспортного засобу, аварійний сертифікат, розрахунок страхового відшкодування проведені з порушеннями законодавства і позивач реалізував своє право на їх оскарження або заперечував відповідні дослідження, що свідчить про його фактичну згоду із їх результатами.
За таких обставин, покладення судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення висновок експерта від 25 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/38514-АВ, наданого позивачем в обґрунтування позову, суперечить вимогами цивільного процесуального законодавства.
Враховуючи наведені вимоги закону та умови полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО2486387, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача страхового відшкодування на користь позивача, виходячи із висновку експерта від 25 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/38514-АВ, не взявши до уваги того, що страхове відшкодування було визначене та перераховане потерпілій особі у відповідності до вимог статті 34 Закону, потерпілою особою отримане, заперечень від позивача щодо розміру такого відшкодування страховику не надходило.
Отже, оскільки у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування, визначеного з урахуванням висновку експерта від 25 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/38514-АВ, підстав для стягнення страхового відшкодування, немає.
Крім того, оскільки вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, підстави для їх задоволення, відсутні.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що текст заяви від 04 серпня 2020 року було заздалегідь надруковано, що не може свідчить про погодження позивачем страхового відшкодування, оскільки зазначена заява містить підпис останнього, що свідчить про погодження ним з інформацією викладеною в заяві.
Посилання позивача на те, що аварійний сертифікат, на підставі якого здійснено виплату страхового відшкодування, складено через місяць після подачі позивачем заяви, що свідчить про те, що розмір страхового відшкодування на момент подачі заяви ще не було визначено та навіть огляд автомобіля ще не проводився, не є підставою для задоволення позову, оскільки своєю заявою від 04 серпня 2020 року позивач погодив спосіб і розмір збитку, розрахованого страховиком. Крім того, заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивачем страховику не надавались. Також слід зазначити, що позивач отримавши 03 листопада 2020 року страхове відшкодування, жодних заперечень з приводу його розміру, страховику не надав.
Посилання позивача на те, що матеріали справи не містять відомостей та відповідачем не доведено, що позивач був ознайомлений з документами, що стали підставою для розрахунку страхового відшкодування, та що вартість збитку, яка встановлена аварійним сертифікатом, є узгоджена сторонами, спростовується наявними в матеріалах справи протоколом огляду транспортного засобу від 05 серпня 2020 року підписаною позивачем, заявою від 04 серпня 2020 року підписаною позивачем, а також, відсутністю заперечень проти дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що ним було проведено ремонт автомобіля, що підтверджується актом, оскільки ремонт автомобіля було проведено після отримання позивачем страхового відшкодування. Згідно висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався до страховика із заявою щодо відшкодування сплаченого ним податку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ідентифікаційний номер 32382598) судовий збір у сумі 1 515 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Т.О. Невідома
В.А. Нежура