Справа 761/25408/21 Головуючий у І-й інстанції - Романишина І.П.
апеляційне провадження № 22-ц/824/7687/2022 Доповідач Заришняк Г.М.
08 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
У липні 2021 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позову вказувала, що починаючи з 2006 року по теперішній час вона перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад». За період з лютого 2020 року по червень 2021 року включно відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 71 492,84 грн., недивлячись на її неодноразові звернення.
Посилаючись на викладене, просила суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 71492,84 грн., а також компенсацію втрати частини доходів у розмірі 5 857,47 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 26 895,97 грн. та компенсацію за невчасну виплату заробітної плати в розмірі 5 857,47 грн. з подальшим вирахуванням податків та обов'язкових платежів та судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Стягнуто з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь держави судовий збір в розмірі 819,09 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ«Науково-технічний комплекс «Електронприлад», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог - скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суд від 26 серпня 2022 року дану справу призначено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом №38/К від 14.02.2006 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інженера-технолога 2 категорії Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» з 11.02.2006 року.
Довідкою ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» № 420/858 від 07.07.2021 року підтверджується, що ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» має заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 71 492,84 грн. по заробітній платі за період з лютого 2020 року по травень 2021 року.
Разом з тим, в судовому рішенні помилково зазначено про наявність заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2020 року по травень 2020 року, проте вказана довідка стосується періоду з лютого 2020 року по травень 2021 року, тому дана обставина підлягає уточненню.
Положеннями ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За приписами ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
У відповідності до ч.1 ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 37 596, 87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до правильного висновку, що відповідач має борг перед позивачем по виплаті заробітної плати, а тому права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, у зв'язку із чим вони підлягають захисту судом шляхом стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати в розмірі 26 895,97 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невчасну виплату заробітної плати в розмірі 5857,47 грн., колегія суддів зазначає наступне.
За правилом ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок компенсації втрати доходів внаслідок порушення встановлених строків їх виплати передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із статями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Відповідно до правового висновку закріпленого в постанові Верховного Суду України у від21 вересня 2022 року справа № 816/1627/18, «основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення».
З правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14,від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, слідує, що відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Разом з цим, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи те, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд першої інстанції перевірив приведений позивачкою розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати та вважав його правильним, а тому обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки компенсацію за невчасну виплату заробітної плати в розмірі 5857,47 грн. з подальшим вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , обґрунтовано стягнувши ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь позивачки заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 26 895,97 грн. та компенсацію за невчасну виплату заробітної плати в розмірі 5 857,47 грн. з подальшим вирахуванням ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад», як роботодавцем, податків та обов'язкових платежів, тому доводи апеляційної скарги про те, що стягнувши компенсацію за невчасну виплату заробітної плати на рівні 5 857 грн. 47 коп. з подальшим вирахуванням податків та обов'язкових платежів, було порушено норми податкового законодавства, не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції, суд надав їм належну правову оцінку правомірно визнав їх необґрунтованими, і вони не містять підстав для скасування рішення суду.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону і не може бути скасоване з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: