Справа № 554/8678/22 Номер провадження 33/814/1425/22Головуючий у 1-й інстанції Поліщук Т.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч.1 ст. 163-3 КУпАП
11 листопада 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі адвоката Остапенко І.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Остапенко Олександра Петровича на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року,-
Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнана винною у тому, що 23.08.2022 вона, будучи головним бухгалтером ТОВ «Сервіс Ойл» вчинила правопорушення порядку ведення господарської діяльності, а саме: в ході проведення фактичної перевірки платником податків не надані для перевірки первинні документи, що підтверджують обсяги отриманого та використаного пального (видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні) та їх реєстри, чим порушено вимоги статті 44 Податкового Кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 чт. 163-3КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Остапенко Олександр Петрович, подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що викладене в оскаржуваній постанові є таким, що не відповідає обставинам справи, суперечить одне одному, ґрунтується на припущеннях, в особу притягнуто до відповідальності без законодавчо визначених на те підстав.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на те, що на даний час проходить процедура оскарження порушень, встановлених ГУ ДПС в Полтавській області в акті №2449/16-31-09-03/38516938 від 15.07.2022 року, відповідно зобов'язання вважається неузгодженим. У зв'язку з цим, посадова особа ТОВ «Сервіс ойл» не може бути притягнута до адміністративної відповідальності, відповідно до винесення протоколу №2717 про адміністративне правопорушення від 23.08.2022 року є передчасним та не підлягає задоволенню.
Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції зазначив, що відбулося порушення ст.44 ПК України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-3 КУпАП. Зокрема вказує на те, що в абзаці 11 мотивувальної частини оскаржуваної постанови суд першої інстанції зазначає, що суд вивчивши матеріали адміністративної справи, вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансові установи, законних вимог посадових осіб податкових органів, перелічених у п.п. 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 п. 20.1 ст.20 ПК України. Натомість, апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не допускала порушення п.п. 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 п. 20.1 ст.20 ПК України, так як в протоколі про адміністративне правопорушення №2717 від 23.08.2022 року зазначено, що відбулося порушення ОСОБА_1 вимог ст. 44 ПК України. Так, суд першої інстанції, на думку скаржника, не міг встановити порушення ОСОБА_1 зазначених вище пунктів ст.20 ПК України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-3 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2022 ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТОВ «Сервіс Ойл» вчинила правопорушення порядку ведення господарської діяльності, а саме: в ході проведення фактичної перевірки платником податків не надані для перевірки первинні документи, що підтверджують обсяги отриманого та використаного пального (видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні) та їх реєстри, чим порушено вимоги статті 44 Податкового Кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 чт. 163-3КУпАП.
Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-3 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично її вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення встановлена та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 2717 від 23.08.2022, актом про результати фактичної перевірки від 07.07.2022 № 2449/16-31-09-03/38516938.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб податкових органів, перелічених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.163-3 КУпАП.
Згідно із п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до п. 20.1.3 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали щодо платників податків, а у визначених цим Кодексом випадках - стосовно керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників.
Згідно із п.20.1.24. п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків. У випадках, передбачених законом, податковий керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, які містяться в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п'яти робочих днів з дня отримання таких запитів.
Відповідно до п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Згідно із п.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
Із аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України вбачається наступне: предметом регулювання п.20.1.3 п.20.1 ст.20 ПК України є регламентація права податкових контролюючих органів отримувати від підприємств, установ, організацій інформацію щодо платників податків; п. 20.1.24 - щодо права зазначених органів отримувати інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків; п. 20.1.30 - щодо права звернення контролюючих органів до суду; п.20.1.31 - щодо звернення контролюючи органів до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках, у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
Предметом регулювання ст.44 ПК України є вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Так, предмет регулювання зазначених підпунктів пунктів статті 20 ПК та статті 44 ПК України не є тотожним.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, зважаючи на те, що диспозиція ст.163-3 КУпАП містить чітке посилання, що виключно у випадку порушення у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України особа, що його вчинила, підлягає адміністративній відповідальності за цією нормою КУпАП.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів не виконання ОСОБА_1 законних вимог посадових осіб податкових органів, перелічених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 КУпАП.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на припущеннях, отже вбачаються підстави для її скасування, а тому апеляційна скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Олександра Петровича підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Олександра Петровича на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року - задовольнити.
Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин