Справа № 761/27445/21
Провадження № 6/761/251/2022
28 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , про заміну стягувача у судовому наказі та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за заявою Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,
29.07.2021 р. на адресу суду надійшла заява ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у судовому наказі та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2н-4913/09 за заявою ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу.
Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що 17.12.2009 р. Шевченківським районним судом м.Києва видано судовий наказ у справі № 2н-4913/09 за заявою ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом в сумі 7735,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 38,68 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн. Вказаний судовий наказ набрав законної сили та виданий стягувачу. Представник заявника зазначає, що 05.08.2020 р. між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», та 18.12.2020 р. між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» були укладені договори, за якими відступлено право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, а тому просить суд замінити стягувача у судовому наказі, виданому в справі № 2н-4913/09, а саме ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент».
Разом з тим, посилаючись на те, що строк для пред'явлення судового наказу до виконання пропущено з вини попередніх стягувачів, представник заявника вважає цю причину об'єктивною та просить суд поновити строк для пред'явлення судового наказу до виконання.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, однак зі змісту поданої заяви вбачається, що останній у ній просив суд розглянути заяву за його відсутності.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності вказаних осіб.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про заміну стягувача у судовому наказі та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2009 р. Шевченківським районним судом м.Києва видано судовий наказ у справі № 2н-4913/09 за заявою ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом в сумі 7735,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 38,68 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Вказаний судовий наказ набрав законної сили та виданий стягувачу 12.11.2013 р., що підтверджується копією вказаного судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналогічне положення містить ч.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред'явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв'язку.
З'ясування вказаних обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2016 р. в справі № 6-711цс15.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Звертаючись до суду в даною заявою, представник заявника, як на підставу для її задоволення в частині вимог про поновлення строку для пред'явлення судового наказу до виконання, посилається на те, що цей строк пропущено з вини попередніх стягувачів, що на його думку є об'єктивною причиною.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник первісного стягувача ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», отримав судовий наказ ще 12.11.2013 р., тобто за більш ніж шість років до відступлення прав вимоги, однак представником заявника не обґрунтовано, а судом не встановлено, що з того часу стягувачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на примусове виконання судового наказу, поновлення строку для пред'явлення його до виконання або існували обставини, які об'єктивно цьому перешкоджали.
Водночас суд зазначає, що спочатку службові особи ПАТ «КБ «Надра», потім уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію, а згодом на ліквідацію мали всі необхідні повноваження для належного контролю за судовими справами, пред'явленням виконавчих листів до виконання, а у подальшому й супроводжувати виконавчі провадження
Отже, твердження представника заявника з приводу того, що у зв'язку із запровадженням процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» був позбавлений можливості вчиняти дії щодо пред'явлення судового наказу до виконання є такими, що не відповідають обставинам справи.
Таким чином, суд вважає, що наведені представником заявника у заяві причини пропуску строку для пред'явлення судового наказу до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Крім того, відповідно ч.ч.1, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Так, 05.08.2020 р. між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, та 18.12.2020 р. між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір № GL48N718070_blank_04 про відступлення прав вимоги, відповідно до яких відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 06/02/2008/980-ПКП/172, укладеним 08.02.2008 р. між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 , а також договорами забезпечення до нього.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, згідно з висновком, який викладено Великою палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 2-7763/10, реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що представником заявника не доведено поважності причин пропуску строку для пред'явлення судового наказу до виконання, що свідчить про відсутність підстав для процесуального правонаступництва, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 433, 442 ЦПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , в задоволенні заяви про заміну стягувача у судовому наказі та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за заявою Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: