Провадження № 2/760/8874/22
Справа № 760/10883/22
14 листопада 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу,
Рух справи
24.08.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 19.08.2022, за підписом позивача, в якій ставиться питання про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстровано 28.08.1987 у Київському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ), актовий запис № 4435.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 30.08.2022.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 09.09.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2022 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
В обґрунтування позову вказується, що протягом 2015-2016 років стосунки між подружжям погіршувалися, що в кінцевому випадку призвело до припинення шлюбних відносин, з травня 2016 року подружжя не проживає однією сім'єю, спільного господарства не веде.
Зазначається, що наразі сторони проживають окремо, на основі непорозумінь та протилежних поглядів на сімейне життя між подружжям втрачено почуття поваги та любові.
Вказується, що примирення між сторонами неможливе.
Щодо правової позиції відповідача
03.10.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 03.10.2022, в якому відповідачка просить у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити.
В обґрунтування вимог позову зазначається, про те, що з правової точки зору позивач не обґрунтував в позові причини, які спонукають його досягнути розлучення.
Вказується, що протягом сімейного життя стосунки з позивачем склалися доброзичливими, подружжя завжди знаходили порозуміння в будь-яких життєвих ситуаціях, взаємність будувалася на почуттях поваги та терпимості один до одного.
Зауважується, що відповідачка прикладала всі зусилля для максимального створення комфорту позивачеві.
Зазначається, що були часи коли подружжя не було разом з поважних причин і в тому числі під час перебування позивача на війні на Сході протягом 1,5 роки.
Проте, вказується, що сторони не втрачали зв'язок, допомагали один одному при реабілітації позивача після повернення з війни.
Звертається увага на те, що позивач досі спілкується з відповідачем, але не може пояснити чому він має намір розірвати шлюб. Крім того, позивач лише в серпні 2022 року почав натякати про розлучення, коли відповідачка повернулася з США від доньки ОСОБА_4 .
Зауважується, що в позові позивачем не наведено жодного доказу в обґрунтування вимог.
Щодо посилань позивача на те що з 2016 року подружжя разом не проживає, відповідачка вказує, що це не відповідає дійсності, зазначає, що позивач є військовою людиною і часто по службі відволікався на чергування, а коли розпочалася війна з 24.02.2022 то зайнятісь по службі збільшилась.
Крім того, відповідачка зазначає, що її почуття як жінки до позивача як чоловіка не набули змін, збереження сім'ї для неї є важливою життєвою необхідністю.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 28.08.1987 між сторонами у справі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - укладено шлюб, зареєстрований Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 4435, та видано повторне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.08.2022 (а.с. 6).
У цьому шлюбі у подружжя народилась донька: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 14.08.1990.
Позивач вказує, що протягом 2015-2016 років стосунки між подружжям погіршувалися, що в кінцевому випадку призвело до припинення шлюбних відносин, подружжя не проживає однією сім'єю, спільного господарства не веде. Вважає, що примирення між подружжям неможливе.
Відповідачка щодо розірвання шлюбу заперечує.
Зокрема, щодо доводів відповідача про те, що подружжя разом не проживає стверджує, що це не відповідає дійсності, та зазначає, що позивач є військовою людиною і часто по службі відволікався на чергування, а з 24.02.2022 зайнятісь по службі збільшилась.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За змістом ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, проте, як встановлено судом, позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Позивач скористався наданим правом та звернувся до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) викладена правова позиція відповідно до якої:
«Згідно із статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Беручи до уваги те, що ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду ОСОБА_2 не обґрунтовувалась необхідність надання строку на примирення подружжя, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не бажає зберігати подружні відносини із заявником доводи відповідача про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними».
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов висновку про те, що подальше подружнє життя суперечитиме інтересам позивача, збереження сім'ї є неможливим. З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд роз'яснює, що відповідно до п.п. 1, 2, 3 р. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940), державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день його надходження зробити відмітку про розірвання шлюбу на лицьовому боці актового запису про шлюб, зазначивши дату і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Після цього не пізніше наступного робочого дня відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення (додаток 9) до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання повідомлення, проставляє у ньому відповідну відмітку.
Щодо розподілу судових витрат
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений за подання позовної заяви (а.с. 4).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 28.08.1987 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрований Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 4435.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок), сплачений за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. Л. Зуєвич