Справа №760/12832/22 3/760/7247/22
29 жовтня 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст.173-2 КУпАП, суд
Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення №494290 від 15.09.2022 року, №494289 від 15.09.2022 року, №495140 від 15.10.2022 року, №495094 від 16.10.2022 року, №495095 від 16.10.2022 року, №495093 від 16.10.2022 року, убачається, що ОСОБА_1 тривалий час, систематично, за місцем проживання вчиняє домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , чим завдає шкоди її психологічному здоров'ю, чим вчиняє правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Водночас, приписами ст.126-1 КК України встановлено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Як убачається із заяви ОСОБА_2 до Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві остання просить вжити заходів, не заперечує проти внесення відповідних відомостей до ЄРДР через систематичний характер насильства щодо неї.
Вказане підтверджується рапортом працівника поліції, який опитував ОСОБА_2 .
Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 3 липня 2019 р. (справа № 288/1158/16-к), згідно з якими кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого із заявою, яка зумовлює визначені у ч. 1 ст. 477 правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
З матеріалів справи убачається, що вказані твердження потерпілої правоохоронними органами не перевірені взагалі, цим діям не надана правова оцінка, жодного процесуального рішення за результатами розгляду заяви про вчинене кримінальне правопорушення немає, що не відповідає чинному законодавству у повному обсязі.
Загалом, звертає увагу на себе безвідповідальність особи, яка направляє до суду вказані матеріали без відповідної перевірки за наявності заяви потерпілої про фактичне вчинення щодо неї злочину.
Додатково, вчергове, роз'яснюю, що систематичність не встановлюється виключно постановами суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК, що узгоджується зі сталою практикою Верховного суду.
Так, словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другою судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 583/3295/19.
У постанові від 21 грудня 2021 року у справі №236/2450/20 ККС ВС зазначив, що обов'язковою ознакою складу злочину за ст. 126-1 КК України є систематичність вчинення насильства, тобто повторюваність його епізодів протягом певного часу. На стороні обвинувачення лежить обов'язок довести цю складову злочину, для чого вона може надати відповідні докази систематичності домашнього насильства, у тому числі, але не виключно, підтвердження притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП. Таким чином, будь-які попередні епізоди домашнього насильства входять до предмету доказування обвинувачення за статтею 126-1 КК і докази, що стосуються цих епізодів, є належними, оскільки стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Аналогічні висновки викладені у багатьох інших справах Верховного Суду.
Крім того, також додатково роз'яснюю, що відмова у внесенні до ЄРДР виключно з підстав відсутності постанов суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не ґрунтується на вимогах закону та судовій практиці.
Прошу врахувати, що у постанові від 12 жовтня 2021 Верховного Суду у справі № 663/3390/19, зазначено, що притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення є неможливим і суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини».
Систематичним вчиненням фізичного, психологічного або економічного насильства в контексті ст. 126-1 КК України, слід розуміти, в тому числі, й випадок, коли особа вчиняє насильства два рази, за кожне з яких не була притягнута до відповідальності, але вже була притягнута один раз до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Як зазначено у правовій позиції ЄСПЛ у справі «TKHELIDZE проти Грузії», заява № 33056/17, відсутність негайного реагування органів влади при виникненні підозр щодо домашнього насильства порушує конвенцію. ЄСПЛ наголосив, що за відповідних обставин влада зобов'язана вживати превентивних оперативних заходів для захисту особи, життю якої загрожує злочинні дії іншої особи. Жертви домашнього насильства, які потрапляють до категорії вразливих осіб, мають право на державний захист. Коли виникають будь-які підозри щодо домашнього насильства чи насильства щодо жінок, від органів влади вимагається негайне реагування та подальша особлива ретельність для вирішення конкретного характеру насильства в ході провадження.
Також, у цій справі встановлено, що у Солом'янському УП ГУНП у м. Києві за фактом вчинення систематичного домашнього насильства ОСОБА_1 зареєстроване провадження №12022100090001299 від 16.06.2022 року.
Зазвичай, домашнє насильство, яке криміналізовано статтею 126-1 Кодексу, є триваючим кримінальним правопорушенням, оскільки розпочинається одним актом насильства, який надалі продовжується, винний перебуває в злочинному стані безперервно, а потерпілому в сукупності заподіюється шкода за всі епізоди насильства, як єдиного кримінального правопорушення. Тому, зафіксовані випадки насильства навіть після відкриття кримінального провадження за статтею 126-1 Кодексу теж повинні враховуватись, оскільки утворюють один склад кримінального правопорушення, передбачений цією нормою статті.
У постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 236/2450/20 ККС ВС підкреслив важливість оцінки триваючого характеру домашнього насильства та неможливість розгляду окремих фактів домашнього насильства як окремих діянь, які мають окремо вноситися до ЄРДР: «Враховуючи характер злочину, передбаченого статтею 126-1 КК, який за визначенням включає ознаку систематичності і повторюваності, окремі епізоди такого насильства можуть не утворювати окремого злочину, а становлять продовження домашнього насильства у значенні статті 126-1 КК».
Безпідставне повернення матеріалів до суду, без проведення відповідної перевірки, є неприпустимим та може тягнути за собою юридичну відповідальність.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За змістом положень ст.253, 284 КУпАП, якщо при розгляді адмінсправи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідуванняй виносить постанову про закриття провадження в справі.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне направити зазначений адміністративний матеріал до слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві.
Керуючись ст.ст. 256, 278, 253 КУпАП,
Матеріали провадження щодо ОСОБА_1 направити до слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві для долучення до матеріалів кримінального провадження та надання їм оцінки в межах кримінального провадження.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.173-2 КУпАП - закрити, адміністративні матеріали направити до слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві
Суддя Ріхтер В.В.