Справа №466/8377/21 2/760/1067/22
11 листопада 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» (далі - ТОВ «Смартфінанс»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 19953, виданий 28 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О.
Свої вимоги мотивує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. було вчинено виконавчий напис № 19953 від 28 липня 2021 року про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості в розмірі 12 259,07 грн.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з неї боргу, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування її позиції, та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Жодних листів, вимог щодо наявності або претензій від кредитора ТОВ «Смарфінанс» вона не отримувала, що свідчить про незаконність та протиправність таких дій.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2021 року вказаний позов передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 06 грудня 2021 року позивачем надано до суду засвідчену в установленому чинним законодавством порядку копію оспорюваного виконавчого напису та копію кредитного договору, за яким було відступлено право вимоги відповідачу та на підставі якого було вчинено виконавчий напис.
Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд установив, що 23 грудня 2012 року ОСОБА_1 підписано заяву № 102769242, згідно з якою вона пропонує Публічному акціонерному товариству «Банк Русский Стандарт» на умовах, викладених в цій заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку та Тарифах по карткам Банку укласти з нею договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого, для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого вона має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки.
З матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Бригідою В. О. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 19953 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості за кредитним договором від 23 грудня 2012 року № 102769242 в розмірі 11 159,07 грн.
З виконавчого напису вбачається, що правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Банк Русский Стандарт» є АТ «Банк Форвард», яке відступило право грошової вимоги боргового зобов'язання за вказаним договором ТОВ «Смартфінанс» на підставі договору від 25 лютого 2020 року № 25/02/20 про відступлення прав вимоги боргових зобов'язань.
30 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 6664594 на підставі виконавчого напису № 19953, виданого 28 липня 2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості в розмірі 12 259,07 грн з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі-Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки заборгованість не є безспірною, наданий відповідачем кредитний договір не посвідчений нотаріально, не надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують безспірність вимог.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 28 липня 2021 року № 19953 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованість за договором від 23 грудня 2012 року № 102769242 у розмірі 12 259,07 грн, яка утворилася за період з 28 серпня 2018 року по 01 червня 2021 року та складається з заборгованості за кредитом - 7 699,76 грн, заборгованості за відсотками - 3 209,31 грн, плати за пропуск мінімальних платежів - 250 грн, а також 1 100 грн - плати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Отже, відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Крім того, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально. До того ж, наданий нотаріусу договір є заявою позичальника, яка не посвідчена нотаріально, не містить розміру встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку позичальника, строк надання кредиту, умов та порядку нарахування відсотків, відповідальності за порушення зобов'язань, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).
Також, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази повідомлення позивача про надсилання вимоги від стягувача про виконання умов договору від 23 грудня 2012 року № 102769242 позивачу, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, позивач, не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності таких вимог про стягнення коштів.
Отже, нотаріус не встановив чи підтверджують надані банком документи безспірність боргу.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання приватного виконавця Павелків Т. Л. винести постанову про закриття виконавчого провадження № 66645945, то суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Отже, відсутні підстави задоволення позовних вимог у частині зобов'язання приватного виконавця вчинити дії, оскільки наявність рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно до вищезазначеного закону є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 908 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то позивач не позбавлена змоги подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки в позовній заяві наводила попередній розрахунок витрат, пов'язаних із правничою допомогою, а також до закінчення розгляду справи зазначила, що відповідні докази будуть надані до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 28 липня 2021 року та зареєстрований за № 19953.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», код ЄДРПОУ: 3939513, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д;
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяна Леонідівна, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Златоустівська, 55, оф. 61.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна