СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15376/22
пр. № 2-о/759/1624/22
14 листопада 2022 року
Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою адвоката Корнієнка А.А., в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Святошинський районний у м.Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження,-
02.11.2022 року Адвокат Корнієнко А.А. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся із заявою до суду, в якій просить суд встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , у місті Сімферополь, АР Крим, Україна, зазначивши даних про його батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України; батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України.
Допустити негайне виконання рішення у справі. Звернути судове рішення до виконання.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що заявники є громадянами України, перебувають в зареєстрованому законом шлюбі, а встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04.11.2022 року визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справа фактично передана судді 07.11.2022 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
09 листопада 2022 року представником заявників, адвокатом Корнієнко А.А., подано заяву про усунення зазначених судом недоліків на виконання вимог ухвали від 08 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
У судове засідання представник заявників Адвокат Корнієнко А.А. не з'явився, у позовній заяві зазначив, щоб судові засідання проводили у його відсутність та відсутність заявників, на задоволенні вимог заяви наполягають.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Зважаючи на відсутність заявників та їх представника у судовому засіданні, враховуючи положення ч. 1 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини справи, на які заявники посилають як на підставу заявлених вимог, викладених у заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 7 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 (провадження №61-434св19), зазначено, що «суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право».
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини у м. Сімферополь, АР Крим, Україна, заявники посилаються на те, що вони є громадянами України. Дитина народилась на тимчасово окупованій території України, а тому підставою для проведення державної реєстрації акту цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Разом з тим, згідно ч. 2, ч. 4 статті 13, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до положення частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, внесеними згідно із Законом №2217-IXвід 21.04.2022, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану
Із матеріалів справи вбачається, що заявники подали свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 21 березня 2015 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим (видане органом та особою на тимчасово окупованій території), відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 у м. Сімферополь, Республіка Крим (а.с.17).
Також заявниками подано виписку із історії хвороби №347 Структурного підрозділу Перинатального центру Відділу патології новонароджених та недоношених дітей, видану органом та особою на тимчасово окупованій території, відповідно до якої вбачається, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував у відділі з 20.03.2015 року до 30.03.2015 року (а.с.15-16).
Вказані документи у відповідності до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану, визнаються дійсними в Україні.
Доказів того, що заявникам відмовлено в державній реєстрації народження дитини на окупованій території у зв'язку з тим, що документи про народження дитини видані окупаційною владою суду надано не було.
З огляду на викладене, звернення до суду з даною заявою є передчасним, оскільки законом визначено позасудовий порядок встановлення факту, про який просять заявники.
Дана позиція підтверджена у Постанові Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 759/7001/22, пр. № 22-ц/824/8575/2022.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Згідно п.14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених Наказом Міністерства юстиції України (від 18.10.2000 № 52/5 із змінами та доповненнями), у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Отже, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини, відповідно до вищезазначеного закону є звернення заявника до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У разі відмови компетентного органу проведення державної реєстрації народження дитини, така відмова (бездіяльність) може бути оскаржена в адміністративному порядку.
Так, відповідно до п. 1) ч. 1ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя -
У задоволенні заяви адвоката Корнієнка А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Святошинський районний у м.Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко