СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/9776/22
пр. № 2/759/4087/22
03 листопада 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Кириленко Т.В.,
при секретарі Істоміній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди,-
У серпні 2022р. позивачка звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 17 339 грн. 71 коп., а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 20 червня 2021 року на Гостомельському шосе у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить їй на праві власності та транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , в результаті якої автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.08.2021 року відповідача, за фактом скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна», яке сплатило позивачці відшкодування за заподіяну шкоду, в межах встановленого ліміту за вирахуванням франшизи та з урахуванням фізичного зносу автомобіля у розмірі 67 808,69 грн.
Однак, відповідно до звіту № 1937 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 08.12.2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 83 648, 40 грн., а вартість матеріального збитку (вартість ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) завданого власнику КТЗ складає 60 428,98 грн. Крім того позивачка понесла витрати, пов'язані із проведенням огляду пошкодженого транспортного засобу та складанням зазначеного звіту у розмірі 1500 грн.
Таким чином позивачка просить стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою сплаченого страхового відшкодування в розмірі 17 339 грн. 71 коп., а також витрати, пов'язані із складанням звіту у розмірі 1500 грн.
Також позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, а саме витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн. та судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2022 року вказану справу було призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 65-66).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року було здійснено перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с. 69).
Позивачка у судове засідання не прибула, просить проводити розгляд справи у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву чи заперечень на позовну заяву не подав, а тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутність відповідно до ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 20 червня 2021 року на Гостомельському шосе у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 та транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , в результаті якої автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.08.2021 року відповідача, за фактом скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 11-12).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна», яке сплатило позивачці відшкодування за заподіяну шкоду, в межах встановленого ліміту за вирахуванням франшизи та з урахуванням фізичного зносу автомобіля у розмірі 67 808,69 грн. (а.с. 8, 23).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
За змістом п.п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та або майну потерпілого.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 227/2996/16-ц.
Відповідно до звіту № 1937 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 08.12.2021 року, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 83 648, 40 грн., а вартість матеріального збитку (вартість ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) завданого власнику КТЗ складає 60 428,98 грн. (а.с. 24-47).
Таким чином різниця між вартістю відновлювального ремонту та сумою сплаченого страхового відшкодування становить 15 839 грн. 71 коп. (83 648 грн. 40 коп. - 67 808 грн. 69 коп.)
Крім цього франшиза за згаданим вище полісом становить 2600 грн.
Таким чином загальна сума матеріальних збитків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки на підставі ст. 1194 ЦК України становить 17 339 грн. 71 коп.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат слід зазначити наступне
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2021 року між позивачкою ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ЛІДІЇ ПОЛІЩУК» в особі керуючої бюро Поліщук Л.І. було укладено Договір про надання правової допомоги № 01Б-1/215 (а.с. 50-52).
Так, відповідно до Розрахунку № 1 суми гонорару за надану правову допомогу від 16.02.2022 року позивачці ОСОБА_1 було надано такі послуги: 1) написання адвокатського запиту від 03.11.2021 року до АТ «СК «Країна» (1 год., вартість - 1000 грн.); 2) написання адвокатського запиту від 28.12.2021 року до Святошинського районного суду м. Києва (1 год. - 1 000 грн.; 3) написання вимоги до ОСОБА_2 від 28.12.2021 року (2 год. - 2000 грн.) 4) підготовка та подання позовної заяви до суду: визначення підсудності розгляду позовної справи; розрахунок ціни позову та суми судових витрат; підготовка та написання позовної заяви та подання в суд (3 год. - 3000 грн.) (а.с. 53).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Проаналізувавши опис робіт, наведених в розрахунку від 16.02.2022 року, із врахуванням складності справи, критерію розумності розміру адвокатських витрат, суд приходить до висновку про зменшення вартості послуг по написанню запитів та вимоги, що підлягають компенсації відповідачем, до 2000грн.
Таким чином, суд, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., як такі, що в цій частині є співвмірними та виправданими, виходячи з предмету позову, обсягу виконаної роботи представницею позивача з метою підготовки справи до судового розгляду та часу, необхідного для підготовки такого обсягу документів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення понесених судових витрат підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 979, 1167, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 206, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273,354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 17 339 грн. 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на складання експертного висновку у розмірі 1500 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., а всього 7492,40грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Кириленко