Справа № 758/13657/17
Категорія 26
(ЗАОЧНЕ)
28 вересня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
з участю:
секретаря судового засідання Макарчук І.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 49666 грн. 17 коп., в тому числі: за розпискою від 21 квітня 2017 року борг у розмірі 34500 грн., інфляційні втрати у розмірі 1753 грн. 97 коп. та 3 % річних у розмірі 499 грн. 07 коп., що в сумі складає 36753 грн. грн. 04 коп.; за розпискою від 17 травня 2017 року борг у розмірі 12300 грн., інфляційні втрати у розмірі 459 грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 153 грн. 67 коп., що в сумі складає 12913 грн. 13 коп.; а також судовий збір у розмірі 640 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 квітня 2017 року та 17 травня 2017 року відповідач позичив у нього грошові кошти на загальну суму 46800 грн., про що було складено відповідні розписки, а саме: розписка від 21 квітня 2017 року на суму 34500 грн. зі строком повернення до 25 квітня 2017 року та розписка від 17 травня 2017 року на суму 12300 грн. зі строком повернення до 19 травня 2017 року. До даного часу відповідачем грошові кошти позивачу не повернуто, у зв'язку з чим останній вимушений був звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав. Окрім того, у зв'язку з порушенням позивачем строків повернення позики позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 652 грн. 74 коп. та суму інфляційних втрат у розмірі 2213 грн. 43 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2017 року головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено дату судового засідання.
03 жовтня 2018 року розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва №756 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2018 року головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_5
24 травня 2021 року розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва №2302 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2018 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
18 червня 2021 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, оозгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечуючи щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на те, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач (позикодавець) передав у власність відповідача (позичальника) грошові кошти в сумі 34500 грн., а відповідач зобов'язався повернути зазначені кошти до 25 квітня 2017 року.
Окрім того, 17 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач (позикодавець) передав у власність відповідача (позичальника) грошові кошти в сумі 12300 грн., а відповідач зобов'язався повернути зазначені кошти до 19 травня 2017 року.
На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник написав розписки, в яких йдеться мова про отримання ним від позикодавця коштів у вказаних вище сумах та строки їх повернення.
Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем вбачається з розписок, які підписані відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлені укладені між сторонами угоди згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Щодо вимог позивача про стягнення боргу за договорами позики від 21 квітня 2017 року та від 17 травня 2017 року суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 369/3340/16-ц (провадження № 61-7418св18), за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконав, суд вважає необхідним стягнути за вимогою позивача на його користь суму неповернутих грошових коштів, переданих за договором позики від 21 квітня 2017 року - у розмірі 34500 грн. та за договором позики від 17 травня 2017 року - у розмірі 12300 грн., що відповідатиме вимогам статті 1046 ЦК України та статті 533 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакшу як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ураховуючи вищенаведене, пред'явлений позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу та суму індексу інфляції суд зазначає наступне.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити грошові на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, отже приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються в тому числі на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Доказів виконання зобов'язань за розписками ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.
Судом встановлено, що неповернута сума основного боргу за договором позики від 21 квітня 2017 року складає 34500 грн., а за договором позики від 17 травня 2017 року - 12300 грн., а тому саме на ці суми нараховується 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
З наданими позивачем розрахунками 3 % річних та індексу інфляції суд погоджується та зазначає, що за договором позики від 21 квітня 2017 року 3 % річних складає 499 грн. 07 коп. (34500 грн. - сума боргу х 0,03/365 днів х 176 днів - дні за які проведено розрахунок з 26.04.2017 по 18.10.2017), а за договором позики від 17 травня 2017 року складає 153 грн. 67 коп. (12300 грн. сума боргу х 0,03/365 днів х 152 дні - дні за які проведено розрахунок з 20.05.2017 по 18.10.2017).
Індекс інфляції за договором від 21 квітня 2017 року складає 1753 грн. 97 грн. (34500 грн. х 1,013 % - індекс інфляції у травні 2017 року х 1,016 % - індекс інфляції у червні 2017 року х 1,002 % індекс інфляції у липні 2017 року х 0,999 % - індекс інфляції у серпні 2017 року х 1,020 % - індекс інфляції у вересні 2017 року - 34500 грн.).
Індекс інфляції за договором від 17 травня 2017 року складає 459 грн. 46 грн. (12300 грн. х 1,016 % - індекс інфляції у червні 2017 року х 1,002 % індекс інфляції у липні 2017 року х 0,999 % - індекс інфляції у серпні 2017 року х 1,020 % - індекс інфляції у вересні 2017 року - 12300 грн.).
Суд, перевіривши розрахунки позивача, які містяться в матеріалах справи, вважає їх обґрунтованими і законними, а відтак позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 8245 грн. 50 коп. грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 640 грн., що підтверджено фіскальним чеком, який міститься в матеріалах справи. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.
Н підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 247, 263 - 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути зОСОБА_3 на користьОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 49 666 (сорок дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень) 17 коп., у тому числі:
- за розпискою від 21.04.2017 року - борг у розмірі 34 500,00 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 1 753,97 грн. та суму 3 % річних у розмірі 499, 07 грн., що разом складає 36 753,04 грн.;
- за розпискою від 17.05.2017 року - борг у розмірі 12 300,00 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 459,46 грн. та суму 3 % річних у розмірі 153,67 грн., що разом складає 12 913,13 грн.
Стягнути зОСОБА_3 на користьОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 03.10.2022.
Суддя О. О. Ковбасюк