Справа №:755/18664/21
Провадження №: 1-кс/755/2147/22
"09" листопада 2022 р.
м. Київ
Дніпровський районний суду м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін провадження: особи, що подала скаргу ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2021 за № 42021102040000024, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, установив:
ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді цього місцевого суду, у порядку ст. 303 КПК України, з цією скаргою у рамках вказаного кримінального провадження, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу (далі КПК) України.
Скарга умотивована тим, що 22.12.21 на підставі ухвали слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 23.11.2021 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 й під час якого було тимчасово вилучено майно в т.ч. ноутбуки марки ASUS та DELL, мобільний телефон Samsung з сім каратами.
Після ОМП, на це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене, заявник, у світлі норм ст.ст. 169, 171 КПК України, просить дану скаргу задовольнити та повернути вилучене під час огляду майно ОСОБА_5 .
У судовому засіданні особа, що подала скарга її підтримав та зауважив, що згідно ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Так як зазначене майно не підпадає під визначення ст.ст. 160-166 КПК України та не було арештоване в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, таке майно відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК має бути якнайшвидше повернуто володільцю. Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Станом на цей час судове рішення про позбавлення або обмеження права власності на майно, що було тимчасово вилучене під час обшуку 22.12.2021 відсутнє.
Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги, враховуючи те, що в силу положень КПК України, вилучене майно, яке зазначено у скарзі, не є «тимчасово вилученим майном», оскільки перебуває в статусі «майна до якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку».
Інші сторони (слідчий УП) у судове засідання не з'явилися, відповідно слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у їх відсутність.
Слідча суддя, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження ухвалою слідчого судді цього місцевого суду від 23.11.2021 надано дозвіл на проведення обшуку у будинку за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, належить ОСОБА_7 , де проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та вилучення предметів та документів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об'єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а саме Документи щодо фінансово-господарської діяльності: між Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (ЄДРПОУ 03366374) та ТОВ «УТБ-Інжиніринг» (ЄДРПОУ 40627275), а саме договорів, платіжних доручень, рахунків-фактури, товаро-транспортних накладних, виписок з банківських рахунків, актів приймання-передачі, паспортів якості, які підтверджують постачання піску та надання транспортних послуг ПП «Орбіта-СЛ» на адресу ТОВ «Сівертехбуд», ТОВ «УТБ-Інжиніринг» для виконання робіт з капітального ремонту парку ім. Коцюбинського в м. Чернігові, реконструкції мощення Красної площі у м. Чернігів за період з 29 березня 2019 року по 30 червня 2021 року; комп'ютерної техніки, магнітних та електронних інформаційних систем або їх частин, цифрових носіїв інформації, планшети, засобів телефонного зв'язку на яких в електронному вигляді містяться відповідні відомості що підтверджують протиправну діяльність під час виконання робіт з капітального ремонту парку ім. Коцюбинського в м. Чернігові, реконструкції мощення Красної площі у м. Чернігів, щодо постачання піску та транспортних послуг ПП «Орбіта-Сл»; чорнових записів, які стосуються злочину.
За результатами обшуку було вилучено майно указане в протоколі обшуку від 22.12.2021 в т.ч. майно указане в скарзі.
Відповідно в ключі наведеного, аналізуючи питання дотримання вимог КПК щодо долі майна після проведення обшуку Суд зауважує, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК у разі задоволення скарги такого типу майно підлягає поверненню володільцю.
Статтею 16 КПК визначено неприпустимість позбавлення або обмеження права власності.
В той же час, право власності - це система правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном його власником.
Стаття 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначає, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб. В об'єктивному значенні право власності - це право суб'єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону. У суб'єктивному значенні право власності - це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб'єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника. Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).
В цій ситуації установлено (див. ухвалу про надання дозволу на обшук), що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
До скарги (згідно додатків вказаних самим автором скарги) на підтвердження факту володіння надано такі докази: ордер; скаргу про повернення тимчасово вилученого майна; протокол обшуку; відповіді на запит, і все.
Тим самим, з доданих до скарги матеріалів не витікає факт права власності особи в інтересах якої подано скарга у відношенні майна, котре вилучене у приміщенні, що належить на праві власності ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Факт проживання особи в інтересах, котрої подвно скаргу не може засвідчувати, в силу норм ЦК, автоматично її право власності на майно, котре перебуває в такому приміщенні.
Адже, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, а тому Суд при застосуванні норми - п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, ст. 16 КПК, повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа, яка подала в даному порядку скаргу набула право власності на майно, котре просить повернути та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному КПК.
За таких обставин, викладені у скарзі доводи в цій частині не є обґрунтованими, у зв'язку з чим слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга з даного питання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України Суд постановив:
відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2021 за № 42021102040000024, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 12:00 год. 14.11.2022.
Слідча суддя ОСОБА_8