Справа № 565/1215/22
Провадження № 2/565/460/22
14 листопада 2022 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Алексейчик А.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , у якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року в справі №565/2248/17 з твердої грошової суми в розмірі 1 200 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року в справі №565/2248/17 з відповідача на її користь на утримання сина стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів є недостатнім для покриття витрат на забезпечення дитини всім необхідним. У зв'язку із збільшенням вартості цін на всі види товарів, ростом та розвитком дитини, витрати на харчування, придбання одягу, взуття, навчальних матеріалів змінюються в бік збільшення, а стягнутий розмір аліментів не покриває навіть місячних витрат на харчування дитини. Відповідач останню сплату аліментів проводив 21 грудня 2021 року, регулярно допускаючи заборгованість, узгодити збільшення розміру аліментів у добровільному порядку не можливо. Відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківського обов'язку щодо утримання сина, тривалий період часу не бачить дитини та не приймає будь - якої іншої участі у її вихованні, поклавши всі обов'язки щодо утримання дитини на позивача, що у свою чергу, грубо порушує її права, адже виховувати і утримувати дитину зобов'язанні обоє батьків.
Вказує, що відповідач тривалий період часу без реєстрації приватного підприємця здійснює ремонтні роботи кузовів транспортних засобів, має постійний дохід, однак ухиляється від належного утримання спільної з позивачем дитини.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву у якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, за присутності її представника адвоката Мороченця Я.І., зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник позивача у судовому зсіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у передбаченому ЦПК України порядку повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Згідно ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
З 19 липня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який розірваний рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 січня 2018 року.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .
Малолітній ОСОБА_4 проживає з матір'ю.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 200 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку Вараського ВДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 за 2022 рік, станом на 20 вересня 2022 року, становила 9 600 грн. В судовому засіданні представник позивача повідомив, що станом на день розгляду справи вказана заборгованість погашена, однак існує заборгованість за 2021 рік. Доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
23 липня 2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у Южноукраїнському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 242, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 .
Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_7 ».
Положеннями ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини
Положеннями ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У статті 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, Сімейний кодекс України встановлює підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у статтях 182 - 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17-ц
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 грн., з 1 липня - 2 744 грн., з 1 грудня - 2 833 грн.
Мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років з 01 липня 2022 року становить 1 372 грн. (2 744 грн. х 50%).
Встановлений рішенням суду розмір аліментів в 1 200 грн. на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, визначення вказаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Докази того, що відповідач не в змозі сплачувати аліменти у зазначеному позивачем розмірі (частці від заробітку), у суду відсутні.
З урахуванням вищенаведеного позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
За правилами ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати на оплату судового збору.
Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року в справі №565/2248/17.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.с удового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 14 листопада 2022 року.
Суддя Бренчук Г.В.