Справа № 562/2030/22
"07" листопада 2022 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Шуляка А.С.
при секретарі Солдатовій О.Д.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на навчання,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на його користь на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 з усіх її доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на період навчання сина чи до досягнення ним 23 років.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він перебував у шлюбі з відповідачем у якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано. На даний час син ОСОБА_6 , досяг повноліття і продовжує навчання в КЗВО "Рівненська медична академія" на денній формі навчання. Він, відповідачка та їх син ОСОБА_6 проживають разом в одній квартирі. ОСОБА_4 хоча і проживає разом з ними, однак живе своїм життям, не переймається взагалі проблемами піклування, виховання сина. Син перебуває на його повному утриманні. Відповідач не має на своєму утриманні інших неповнолітніх дітей чи інших утриманців, має задовільний стан здоров'я та є цілком працездатною, у зв'язку з чим може утримувати їх спільну дитину, однак будь-якої матеріальної підтримки синові не надає.
Відповідачкою ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що їх спільний з позивачем син - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повнолітнього віку. Відтак, заявлення позивачем вимоги про стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, є необгрунтованим, а свідченням неоднозначного розуміння приписів ч.2 ст.182 СК України, яка не регулює виниклі між ними правовідносини та застосовується виключно у випадку стягнення аліментів на утримання дітей до досягнення ними повноліття в наказному чи позовному провадженні. Також зазначає, що на даний час вона не працевлаштована, не має постійного заробітку, відтак, аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку будуть обраховуватися виходячи з середньомісячної заробітної плати по регіону. Відтак, 1/4 від середньої заробітної плати буде становити 3339,50 грн., що фактично позбавляє її засобів на існування. Окрім того, у неї є непрацездатний батько - ОСОБА_7 , якому встановлена друга група інвалідності, та вона змушена надавати допомогу своєму непрацездатному батьку, оскільки це так само є її обов'язком. Стверджує, що вона бере посильну участь в утриманні сина. Крім того, вона має незадовільний стан здоров'я. Вважає що позовні вимоги ОСОБА_3 до неї, заявлені в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку є необгрунтованими, та такими, що позбавляють її засобів для існування, оскільки в неї відсутня можливість надавати таку допомогу.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Петришин А.М. у судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю та просить задовільнити їх.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Пилипчук Л.М. у судовому засіданні просить в позові відмовити з підстав наведених у відзиві.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 вересня 2021 року шлюб зареєстрований 20 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - розірвано.
Як вбачається з довідки № 3220 від 19.09.2022 року, виданої КЗВО "Рівненська медична академія", ОСОБА_5 є студентом 4 курсу, відділення Лікувальна справа А/9 Фахового медичного коледжу КЗВО "Рівненська медична академія", навчається на денній формі навчання з 01 вересня 2019р. Термін закінчення навчання - 28 червня 2023 року.
Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ст.ст.9, 18 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-ХІІ батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Судом приймається до уваги те, що ОСОБА_5 навчається на денній формі навчання, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_5 можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.
Суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, а отже має можливість надавати допомогу повнолітньому сину.
Разом з тим, суд не враховує зазначені відповідачкою обставини про перебування на її утриманні непрацездатного батька, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували факт надання відповідачем матеріальної допомоги своєму батьку, не надано.
За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікупочинаючи стягнення з 27 вересня 2022 року і до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) аліменти на навчання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікупочинаючи стягнення з 27 вересня 2022 року і до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. на рахунок № UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві, код банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскарженим в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2022 року.
Суддя