Справа № 534/1120/18
Провадження №2/524/43/22
31.10.2022 року
Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:
головуючого судді - Гончаренка О.В.,
при секретарі судового засідання Топчій Т.С.,
позивачки, відповідачки за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
представника позивачки: ОСОБА_2 ,
відповідача, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ,
третьої особи за зустрічним позовом: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування виконавчий комітет Горішньоплавської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Горішньоплавської міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та зміну місця проживання дитини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, вказуючи, на те що вони мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано 27 квітня 2011 року. З часу коли вони з відповідачем почали проживати окремо і до теперішнього часу вона одна піклується про доньку, її розвиток. Відповідач, проживаючи окремо від дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по її вихованню та утриманню, тому просить суд винести рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5 , стягнути з нього на її користь судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав та зміну місця проживання дитини. В обґрунтування зустрічного позову послався на те, що ОСОБА_1 постійно перешкоджає його спілкуванню з дитиною, практично повністю ізолювала дитину від спілкування з ним у зв'язку з цим він неодноразово звертався до правоохоронних органів. Він вчасно сплачував аліменти, коли мав постійне місце роботи, намагався допомагати дитині. Вважає, що є всі підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_5 та зміну місця проживання дитини.
Справа неодноразово призначалась до розгляду спочатку у Комсомольському міському суді Полтавської області, а потім, після задоволення відводів і направлення справи до Автозаводського районного суду м. Кременчука - у Автозаводському районному суді м. Кременчука. 02.08.2022 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука справу прийнято до провадження у цьому складі суду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви та задовольнити зустрічну позовну заяву. Повідомив суду, що позивачка тривалий час не давала йому можливості спілкуватися з донькою, він вживав всі можливі заходи для зустрічей з дитиною, також сплачував аліменти, заборгованість зі сплати аліментів виникла в період, коли він втратив роботу та у нього народилася інша дитина від іншого шлюбу. Бажає спілкуватися з дитиною і приймати участь у її вихованні, наполягає на особистій участі дитини у судовому розгляді для з'ясування її думки. З дитиною фактично не спілкувався з 2012 року із-за перешкод з боку матері, аліменти намагається сплачувати. Декілька років тому бачив ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_6 , проте не став до них підходити спілкуватися чи з'ясовувати відносини з огляду на стан вагітності позивачки.
Представник третьої особи - орган опіки і піклування - виконавчий комітет Горішньоплавської міської ради Полтавської області надав суду висновок органу опіки та піклування та просив розглянути справу у їх відсутність.
Третя особа, ОСОБА_4 , у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 .
У судове засіданні 31.10.2022 року сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності сторін, враховуючи, що справа перебуває у провадженні судів з серпня 2018 року.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що є матір'ю ОСОБА_3 . Після одруження її сина із позивачкою відносини між ними у шлюбі були нормальними, потім почалися сварки і вони розлучилися. Від шлюбу мають доньку, її онуку ОСОБА_6 . Після розлучення дійсно її син намагався налагодити контакт зі своєю дитиною ОСОБА_8 . Він допомагав їй і колишній дружині ОСОБА_1 , купляв іграшки, проте остання не давала йому можливості спілкуватися з дитиною. Також позивачка не давала і їй, бабусі, спілкуватися з онукою. З ОСОБА_6 вона не спілкувалася з моменту розлучення її сина з ОСОБА_1 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що працює продавцем в магазині, знає позивачку декілька років, вона перебуває з нею у дружніх відносинах. Конфлікт між позивачкою і відповідачем триває протягом тривалого часу. Зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ще коли вона була вагітною, змушував зробити її переривання вагітності, вона відмовилася і від цього почалися проблеми у їх сім'ї. Знає також зі слів позивачки, що ОСОБА_3 не приділяє і не приділяв уваги своїй дитині ОСОБА_6 , не сплачував аліменти. Особисто про ці факти не знає. Дійсно ОСОБА_1 обмежувала свою доньку у спілкуванні із ОСОБА_3 , оскільки останній поводив себе з її слів неадекватно і донька не хотіла з ним зустрічатися. Бачила за місцем своє роботи у магазині один раз як ОСОБА_3 із своєю сім'єю зустрівся із вагітною ОСОБА_1 та донькою, проте до них, навіть, не підходив.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що проживає по сусідству із позивачкою ОСОБА_1 , знає її теперішню сім'ю. Іноді позивачка просить приглянути за дитиною, забрати її із занять. ОСОБА_8 знає про свого батька ОСОБА_3 , але з ним не спілкувалася. Коли мова заходить про рідного батька, дитина замикається в собі. Один раз бачила ОСОБА_3 біля будинку де проживає ОСОБА_1 , вони щось голосно з'ясовували і сварилися.
Згідно з положеннями ст. 171 СК України, встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Судом були створені всі умови для заслуховування у судовому засіданні думки неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте було з'ясовано, що під час збройної агресії та вторгнення до України, ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_8 виїхали за кордон. Представник позивачки подала відповідні підтверджуючі документи та просила допитати неповнолітню ОСОБА_5 в режимі відео конференції з використання власних технічних засобів поза межами приміщення суду. Відповідач заперечив задоволення такого клопотання. Суд відповідно до ч. 6 ст. 212 ЦПК України відмовив у задоволенні клопотання з огляду на те, що свідок може бути допитаний в режимі відео конференції виключно з приміщення суду, а сторона позивача повідомила суду, що не зможе забезпечити явку дитини у приміщення будь-якого суду в Україні.
Щодо допиту та заслуховування думки неповнолітньої дитини, ОСОБА_8 , суд також звертає увагу на те, що остання постійно і тривалий час проживає з матір'ю, з батьком вона протягом всього цього часу не спілкувалася, будь-яких підстав для зміни місця проживання дитини у суді не встановлено, у випадку заслуховування її думки в режимі відео конференції з використання власних технічних засобів поза межами приміщення суду вона буде присутня виключно разом із позивачкою, її матір'ю, ОСОБА_1 , тому такі покази щодо предмету позову, на думку суду, у даному конкретному випадку не мають істотного значення для прийняття рішення по справі з огляду у тому числі і на наявність інших доказів.
Суд також звертає увагу на вимоги розгляду справи протягом розумного строку, оскільки у зв'язку із поведінкою сторін розгляд справи відбувався у різних судах з серпня 2018 року, а також те, що на останнє судове засідання сторони не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, тобто при розгляд справи фактично поклалися на розсуд суду.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, електронні докази, та, з урахуванням положень ч.1 ст.81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно положень якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Отже, підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_11 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2007 року. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 07 квітня 2011 року шлюб розірвано.
Від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області. Вказаним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 07 квітня 2011 року неповнолітню доньку, ОСОБА_6 , залишено проживати з матір'ю.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.12.2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі ј частини від заробітку (доходу) але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на одну дитину, починаючи з 05.10.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно листа Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 12.04.2018 року у виконавчій службі перебував на виконанні виконавчий лист № 2-3358, виданий 18.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_12 29.08.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно довідки про нараховані та сплачені аліменти Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука від 22.03.2018 року ОСОБА_1 не отримувала аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 від ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 по 01.03.2018 року. Виконавчий лист на виконанні у відділі не перебуває.
14.05.2018 року постановою Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області було відкрите виконавче провадження на виконання виконавчого листа Комсомольського міського суду Полтавської області № 2-3358 від 18.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_12 .
З листа спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 від 13.03.2018 року, інформації дошкільного навчального закладу «Попелюшка» від 12.03.2018 року, висновку психолога служби у справах дітей, сім'ї та молодіжної політики від 15.06.2018 року щодо особистої прихильності дитини до кожного з батьків вбачається, що ОСОБА_8 виховувалась і виховується переважно матір'ю ОСОБА_1 та дитина надзвичайно близька до матері.
З довідки комунального ЖЕП № 3 від 05.07.2018 року ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає разом із дружиною ОСОБА_4 і донькою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наданих ОСОБА_3 документів Горішньоплавнівського міського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області за ним рахується борг із сплати аліментів за період з із січня 2012 року по квітень 2018 року. Відповідно до Звіту про здійснені відрахування та виплати ПАТ «Київгаз» від 03.07.2018 року з ОСОБА_3 було утримано аліменти за травень 2018 року у розмірі 4218,79грн., а за червень-вересень 2018 року - 21573,88грн.
Загальний борг ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01.07.2018 року складав 85396,31грн. як слідує із відповіді ГТУЮ у Полтавській області від 30.08.2018 року № 02-18-14280/02/9930.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 1 січня 2019 року ухвалено зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно даних Горішньоплавнівського міського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 21.05.2019 року за період з 27.08.2018 року по 30.04.2019 року ОСОБА_3 було сплачено аліментів у сумі 16553,77грн., загальний борг складає 95614,55грн.
З довідки про доходи ОСОБА_3 з лютого 2019 року по березень 2020 року вбачається, що останній сплатив за місцем роботи аліментів на суму 30462,76грн..
ОСОБА_3 звертався до органів місцевого самоврядування з проханням встановити час зустрічей із дитиною ОСОБА_8 . Рішенням Виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 19.04.2011 року № 400 «Про встановлення часу зустрічей з малолітньою дитиною ОСОБА_8 , 2009 року народження» та рішенням Виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 22.02.2011 року № 60 «Про встановлення часу зустрічей з малолітньою дитиною ОСОБА_8 , 2009 року народження» встановлювалися час зустрічей ОСОБА_3 з його малолітньою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З приводу участі ОСОБА_3 у вихованні спільної із ОСОБА_1 дитини між ними неодноразово виникали конфлікти, у зв'язку з чим надавалися пояснення до правоохоронних органів, подавалися заяви про вчинення кримінальних правопорушень та вносилися дані до ЄРДР. Рішення по яким остаточно не прийняті.
Згідно висновку виконавчого комітету Горішньоплавської міської ради Полтавської області від 25.09.2018 року № 03-26/3010 враховуючи інтереси малолітньої дитини, орган опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області вважає за доцільне позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 . 1975 р.н. по відношенню до ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку органом опіку та піклування встановлено, що ОСОБА_3 останній раз спілкувався з донькою 02.01.2012 року. Щодо перешкод у спілкуванні з дитиною до органу опіки та піклування або до суду до червня 2018 року він не звертався. 05.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою в якій скаржився на перешкоди, які нібито чинить йому матір дитини, гр. ОСОБА_1 , у спілкуванні з донькою. Прохав встановити новий графік зустрічей з дитиною та провести з ОСОБА_6 відповідну бесіду. В своєму поясненні від 15.06.2018 року ОСОБА_14 зазначила, що «в жодному році не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною з моменту винесення рішення виконкому від 19.04.2011р. З моменту винесення рішення батько зустрічався з донькою до 2012 р. До теперішнього часу батько не скористався жодного разу т рафіком зустрічей з дитиною». Стосовно встановлення нового графіку зустрічей з дитиною, ОСОБА_15 було рекомендовано надати документи, які передбачені п. 73 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, та звернутися з відповідною заявою в якій уточнити в який саме спосіб він бажає спілкуватися із донькою (періодичні зустрічі у робочі та вихідні дні. у період шкільних канікул, час та місце проведення таких зустрічей тощо). Проте батько такою можливістю не скористався, і з подібною заявою до органу опіки та піклування не звертався, ніяких документів не надав. З висновку психолога служби у справах дітей, сім'ї та молодіжної політики від року № 370: «Бесіда та діагностика дитини відбувалась індивідуально в спокійній атмосфері. Дівчинка спокійна, добре іде на контакт. Під час бесіди повідомила, що однією родиною проживає разом із мамою ОСОБА_16 , татом ОСОБА_17 (вітчим) та братиком ОСОБА_18 . Знає, що в неї є біологічний батько ОСОБА_19 , проте вона його не пам'ятає, оскільки у віці 2 років дитини батько і мати перестали проживати однією родиною (знає зі слів мами) та з того часу дитина жодного разу батька не бачила. Про нього нічого не знає і не бажає знати, спілкуватися з ним не хоче. Зі слів дитини стало відомо, що нею батько ніколи не цікавився, не прагнув спілкуватися, участі у її житті не брав. З метою встановлення внутрішньо сімейних відносин, з'ясування ставлення до членів своєї сім'ї та місця дитини в родині було проведено методику «Визначення міжособистісних стосунків школяра (за Рене Жилем)». Результати методики показують, що дівчинка надзвичайно близька до матері, яка входить в найближчу зону оточення дитини. З мамою, має довірливі стосунки, вона є авторитетною і значимою для дитини. Батько ж надзвичайно емоційно віддалений. Він не входить в зону розвитку дівчинки, вона не бачить і не відчуває його поряд із собою. Його місце в емоційному світі зайняв вітчим». ОСОБА_14 сприяє всебічному розвитку доньки, тому в позаурочний час ОСОБА_6 відвідує художню школу, шкільний хореографічний та вокальний гуртки, бере участь у різноманітних конкурсах. За три роки навчання ОСОБА_6 її батько ОСОБА_3 не відвідував школу, жодним способом не спілкувався з класним керівником, учителями, не цікавився навчанням доньки, не відвідував батьківські збори та позакласні заходи. За відомостями, наданими мамою. ОСОБА_20 взагалі не підтримує зв'язок з дитиною, останній раз вони бачились, коли ОСОБА_6 було 2.5 роки. У розповіді дитини про родину батько не фігурує, тому немає підстав аналізувати вплив його індивідуально-психологічних особливостей на доньку ОСОБА_6 . З інформації СЗОІІІ №5 від 11.09.2018 року № 01-10/442 вбачається, що дитина в даний час навчається у 4-А класі. За весь час навчання ОСОБА_6 у школі її батько ОСОБА_3 у школі не з'являвся жодного разу, не спілкувався з класним керівником, учителями. Не цікавився навчанням доньки, не відвідував батьківські збори та позакласні заходи. Весь цей час займалася вихованням, утриманням дитини мати ОСОБА_1 та її родина, яка забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, піклується про моральний та духовний розвиток ОСОБА_6 . ОСОБА_1 створила належні умови для її проживання (акт обстеження умов проживання від 11.09.2018 року). Питання виконання батьківських обов'язків та доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12.09.2018 року (протокол № 15), була заслухана думка обох батьків, ОСОБА_20 на засіданні комісії не пояснив з якої причини він не приймав участь у вихованні доньки, не піклувався про фізичний і розумовий розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування починаючи з 2012 року по теперішній час.
З висновку виконавчого комітету Горішньоплавської міської ради Полтавської області від 16.10.2018 року № 03-26/3010, підготовленому на вимогу суду, вбачається, що орган опіки та піклування, враховуючи думку членів комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 18 від 10.10.2018 р.), ретельно проаналізувавши документи, вивчивши умови, що можуть впливати на виховання дитини, перевіривши житлово-побутові умови проживання матері та батька, заслухавши пояснення батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , враховуючи інтереси малолітньої дитини та той факт, що батько не спілкувався з дитиною понад 6 років, орган опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області прийшов до висновку щодо недоцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 .
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналізуючи висновок органу опіки та піклування, вважає, що він є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей про з'ясування органом опіки та піклування реального відношення батька до виховання доньки, посилань на наявність достатньої та переконливої документальної бази, що характеризує особистість батька, а також установлення факту саме ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків (а не невиконання таких обов'язків).
Суд вважає, що орган опіки та піклування формально поставився до вирішення питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_8 , зокрема, при з'ясуванні питання щодо перешкоджання спілкуванню батька з дитиною пославшись однобічно лише на позицію матері дитини.
Наявність заборгованості за аліментами також не є підставою для позбавлення особи батьківських прав. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
На думку суду ОСОБА_3 на сьогодні вживає значний обсяг зусиль для поновлення спілкування з донькою, і хоча вони з об'єктивних причин не призводять до позитивних зрушень у відносинах між ним і донькою ОСОБА_8 з урахуванням, у тому числі і негативного позиції матері дитини, проте не дає підстави суду для позбавлення його батьківських прав.
Інші документи, надані ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету позову, не впливають на прийняте судом рішення і свідчать про існування тривалого особистого конфлікту між сторонами щодо участі у вихованні дитини і сплати аліментів на її утримання.
Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Ухиленням від виконання обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї доньки в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Суд наголошує, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав як зазначено є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому, звернув увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував рішення про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем суду не надано доказів на підтвердження винуватої поведінки ОСОБА_3 та не зазначено про причини самоусунення від виконання батьківських обов'язків, а також не зазначено, яким чином позбавлення його батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення відносин доньки з батьком.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним.
З викладених же підстав так само відсутні будь-які докази для позбавлення батьківських прав відповідачки по зустрічному позову ОСОБА_1 та зміни місця проживання дитини ОСОБА_8 .
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи сторонами не було достовірно доведено, що відповідач за первісним позовом чи відповідач по зустрічному позову ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача за первісним позовом чи відповідач по зустрічному позову батьківських прав, у зв'язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову та зустрічного позову.
На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони.
Керуючись статтями 1, 2, 10, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування виконавчий комітет Горішньоплавської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Горішньоплавської міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та зміну місця проживання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 11.11.2022 року.
Суддя О.В. Гончаренко