іменем України
(заочне)
Справа №377/413/22
Провадження №2/377/222/22
03 листопада 2022 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Пскової А.І., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
05 вересня 2022 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить усунути перешкоди у здійсненні нею прав співвласника нерухомого майна шляхом визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., позивач та третя особа придбали у спільну часткову власність ( по Ѕ частині кожен) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право спільної часткової власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 28 липня 2022 року. Після набуття у власність цього житлового приміщення позивач як один із співвласників нерухомого майна уклала договори на постачання та отримання комунальних послуг. У вказаній квартирі ніхто, крім відповідача, не зареєстрований. Відповідно до п. 9 вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна продавці як попередні власники зобов'язалися зняти з реєстраційного обліку по квартирі усіх осіб, які в ній зареєстровані, не пізніше 03 серпня 2022 року. Однак, це зобов'язання по зняттю з реєстраційного обліку ОСОБА_2 ( сина одного з колишніх співвласників квартири), який не був співвласником цього житлового приміщення та не проживав у ньому, не виконали. Позивач та третя особа, як нові співвласники, у договірні стосунки з відповідачем стосовно порядку користування спірним житловим приміщенням не вступали та не перебувають з відповідачем у родинних відносинах, які б давали право останньому використовувати спірне житлове приміщення на правах їхнього члена сім'ї. Позивач як співвласник вказаного житлового приміщення у зв'язку з реєстрацією відповідача в ньому обмежена у своїх правах по володінню та розпорядженню своїм майном в повному обсязі на власний розсуд, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 13 вересня 2022 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2022 року відкладено судовий розгляд справи на 03 листопада 2022 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.
Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином. У матеріалах справи знаходиться заява позивача, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у призначене судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач до суду не направив. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
Третя особа ОСОБА_3 у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. У матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_3 , в якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали від 03 листопада 2022 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна серії НСА № 282351, посвідченого 28 липня 2022 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 328, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли у власність, по 1/2 частці кожен, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ( а.с.7-10).
Право приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 28 липня 2022 року, що підтверджено Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №306082473, № 306082373 від 28 липня 2022 року ( а.с.11-12).
Відповідно до інформаційної довідки Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 11 серпня 2022 року про склад зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними Реєстру Славутицької міської територіальної громади за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16.09.2017 по теперішній час (а. с. 13). Ці обставини також підтверджуються інформаційною довідкою Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 08 вересня 2022 року №15-08/711 ( а.с.41).
15 серпня 2022 року між АТ «Чернігівобленерго» в особі головного інженера ВП Чернігівського РЕМ АТ «Чернігівобленерго» Смука В.І. та споживачем ОСОБА_1 укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 25-95-22Р за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 30-32).
22 серпня 2022 року між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до публічного договору приєднання індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) № 799-22 від 15 серпня 2022 року між Комунальним підприємством «Славутич-Водоканал» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Джалаляна К.В. та співвласником житлового приміщення ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 33-36).
Також на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №65 від 20 червня 2019 року, укладеного між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради в особі директора Юрченка Ю.Г. та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в особі ОСОБА_4 , що діє на підставі протоколу загальних зборів від 10 червня 2019 року, позивач як співвласник квартири АДРЕСА_3 , розташованої у цьому будинку, зобов'язана оплачувати надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с.23-28).
Факт не проживання ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та відсутність його речей в цій квартирі підтверджено актом про непроживання від 29 серпня 2022 року, складеним ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а. с. 37).
Згідно з довідкою Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області №2776 від 10 серпня 2022 року ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 28.07.2022 по 03.08.2022 з будь-якими заявами щодо вчинення йому перепон у користуванні житловим приміщенням за адресою реєстрації або інших протиправних дій по відношенню до нього зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області не звертався (а.с.14).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина перша статті 317 ЦК України, частина друга статті 319 ЦК України).
Отже, необхідно вирішити питання про співвідношення права власника житла вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином одного з колишніх співвласників квартири та з 16 вересня 2017 року зареєстрував своє місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Слід зазначити, що відповідач власником спірного житлового приміщення не був, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна серії НСА №282351, посвідченого 28 липня 2022 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 328, власниками житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Відповідач ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі та його речі в ній відсутні.
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.
Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У позовній заяві позивач зазначила, що вона як співвласник житлового приміщення, у зв'язку із реєстрацією відповідача у ньому, обмежена у своїх правах по володінню та розпорядженню своїм майном в повному обсязі за власним розсудом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine).
Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема, бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria).
У рішенні ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» зазначено, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Аналізуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що втрата права користування житлом буде оцінена на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Ураховуючи, що відповідач тривалий час не проживає у спірному житловому приміщенні, про що зазначено в позовній заяві, тобто має інше місце проживання, що ним спростовано, то порушені реєстрацією відповідача права позивача на вільне володіння, користування чи розпорядження спірним майном, як співвласника цього житлового приміщення, підлягають захисту.
Таким чином, інтереси позивача ОСОБА_1 як співвласника житлового приміщення (квартири), переважають інтереси відповідача, у якого припинилися правові підстави користування належним позивачу та третій особі житловим приміщенням у зв'язку з припиненням обставин, які стали підставою для встановлення сервітуту.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач та третя особа як співвласники житлового приміщення (квартири), після набуття його у власність не вступали в договірні відносини з відповідачем стосовно порядку користування цим приміщенням, не перебувають з відповідачем у родинних відносинах, які б давали право останньому використовувати спірне житлове приміщення на правах їхнього члена сім'ї.
За таких обставин суд вважає, що необхідно усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 прав співвласника нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача особою, що втратив право користування ним,оскільки припинення права користування відповідачем спірним житлом передбачене законом, відповідає пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просила не стягувати з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З урахуванням наведеного, судовий збір, який за результатами розгляду справи підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 прав співвласника нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Повне заочне рішення суду складено 03 листопада 2022 року.
Суддя Н. С. Бабич