Справа № 366/1915/22
Провадження №3/366/1553/22
14.11.2022 року смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, інженера диспетчера ДСП «Екоцентр», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.11.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183523 від 26.10.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:
26.10.2022 року о 20 год. 00 хв., на 0 км. + 350 м. а/д «Іванків - спецпідїзд до зони ЧАЕС» водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв з'їзд в кювет. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180280 від 26.10.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:
26.10.2022 року о 20 год. 30 хв., на 0 км. + 350 м. а/д «Іванків - спецпідїзд до зони ЧАЕС» водій ОСОБА_1 , керував ТЗ ЗАЗ-1102, д.н.з. НОМЕР_1 та вжив алкоголь (горілку) після ДТП за його участі, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 14.11.2022 року, зазначені справи об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він рухався зі швидкістю 60 км/год., видимість дороги була поганою (був туман). Він, керуючи автомобілем наїхав на кучу піску, що знаходилась на проїзній частині, внаслідок чого автомобіль з'їхав у кювет. З ним в автомобілі нікого не було. Внаслідок ДТП матеріальні збитки спричинені лише йому. Після ДТП він пішов спочатку додому, де випив горілку, потім пішов до сусіда, для того, щоб попросити допомоги по буксируванню автомобіля з кювету. Про те, що вживати алкоголь після ДТП не можна він не знав. Також ОСОБА_1 пояснив, що він працює на автомобілі, у разі позбавлення права керування його звільнять з роботи, оскільки без посвідчення водія він не зможе виконувати більшу частину своїх посадових обов'язків. Крім цього, виплату заробітної плати йому зменшили через воєнний стан та недостатнє фінансування. Він підробляє неофіційно на транспортному засобі. У вчиненні адміністративних правопорушень щиро розкаявся.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху
Згідно п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі - ПДР України), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил
Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
І. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, суддя приходить до висновку, що вони є належними, допустимими і достатніми в своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 формально є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Зокрема в його діях наявне порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183523 від 26.10.2022 року;
- схемою місця ДТП від 26.10.2022 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.10.2022 року.
Разом з цим, суддею встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 спричинив пошкодження власного транспортного засобу, яким сам і керував. Шкоди життю, здоров'ю та майну третіх осіб не завдано. Це підтверджується долученими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами, а тому, з урахуванням обставин справи, наслідки вчинення цього правопорушення є малозначними.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За таких обставин, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вимог ст. 22 КУпАП, оскільки наслідки вчинення цього адміністративного правопорушення є малозначними.
ІІ. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає у разі вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу, після ДТП за його участю, вживав алкогольний напій, а саме горілку, яка не входить до офіційно затвердженого складу аптечки.
Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя приходить до висновку, що докази є належними, допустимими і достатніми в своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю (горілки) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, яке полягало у порушенні вимог п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180280 від 26.10.2022 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.10.2022 року;
- долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами на оптичному диску.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали його адміністративну відповідальність.
Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 , суддя визнає щире розкаяння винного.
Обставин, які обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчинено два адміністративні правопорушення, справи про які відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 14.11.2022 року об'єднано в одне провадження, адміністративне стягнення за вчинені правопорушення повинне бути накладено відповідно до вимог ст. 36 КУпАП.
Щодо накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте, покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України “Про міжнародні договори” від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Отже, в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію “Про захист прав людини і основоположних свобод”, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа “Надточій проти України” від 15 травня 2008 року).
ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ у рішенні “Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії” від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення “кримінального обвинувачення”.
Позбавлення права керування транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності” (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Маліге проти Франції” від 23 вересня 1998 року).
ЄСПЛ у справі “Скоппола проти Італії” від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. “Справедливий баланс” має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе “індивідуальний надмірний тягар” (рішення у справі від 02.11.2004 р. “Трегубенко проти України“).
Ч. 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень цієї статті свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення.
При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У чинному КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом, проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді цих матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
З огляду на зазначене, а також з урахуванням особи правопорушника, суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 статті 130 КУпАП.
При прийнятті рішення у справі суддя враховує надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , правдивість щодо яких не викликає сумнівів. Матеріали справи не містять відомостей, які б ці пояснення спростовували.
Так, суддею встановлено, що ОСОБА_1 працює в ДСП «Екоцентр», до більшості його посадових обов'язків входить керування транспортним засобом. Відсутність права керування транспортними засобами унеможливить виконання ним робіт за займаною посадою, що матиме за собою наслідком звільнення з роботи.
Крім цього, суддя враховує, що ОСОБА_1 , у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану отримує на основному місці роботи дохід менший, ні той, який в нього був до повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. Він має на утриманні трьох дітей. Ці обставини змушують його займатись додатковими заробітками, які також пов'язані з керуванням транспортним засобом, а тому, наявність права керування транспортними засобами є його основним джерелом існування.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягався.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом призведе до того, що він втратить єдине джерело доходів, що в свою чергу позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини та може поставити під загрозу їх подальше життя.
Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, у вчиненні адміністративного правопорушення він щиро розкаявся, його поведінка в судовому засіданні явно виражала таку пом'якшуючу обставину. Також слід звернути увагу, що в цьому випадку відсутні обставини, які обтяжують адміністративну відповідальність.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи особу ОСОБА_1 , для якого робота безпосередньо залежить від транспортного засобу і є по суті його єдиним джерелом доходу, а також те, що негативних наслідків від правопорушення нікому зі сторонніх осіб не спричинено, суддя приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому, з нього слід стягнути суму судового збору.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 36, 40-1, 124, 130, 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та в силу ст.22 КУпАП, звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись відносно нього усним зауваженням.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень) без позбавленням права керування транспортними засобами.
(реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Суддя Н.П.Слободян