Справа № 362/1098/21
Провадження № 2/362/476/22
24.10.22 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Берковської Д.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Совенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 , терті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських (материнських) прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити ОСОБА_1 опікуном онуків та передати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачу для їх подальшого влаштування. Внести запис про позбавлення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Державного реєстру цивільного стану громадян. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь будь-якої особи або закладу, що буде здійснювати функції опіку/піклування над дітьми, аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 являється матір'ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка по справі - ОСОБА_1 , являється матір'ю батька малолітніх дітей ОСОБА_5 та їх рідною бабусею.
ОСОБА_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у зв'язку з чим малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено статус члена сім'ї загиблого, смерть якого пов'язана з безпосередньою участю в антитерористичній операції відповідно до абз. 8 п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Запис про батька малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записано зі слів матері (є матір'ю одиначкою), хоча біологічним батьком дитини також був ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 останні роки не цікавилася життям своїх дітей, не відповідає на телефонні дзвінки, ігнорує свої материнські обов'язки.
Відповідно до характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої закладом загальної середньої освіти №235 ім. В'ячеслава Чорновола, Святошинського району м. Києва, мати учня - Відповідач по справі - не цікавиться шкільним життям та успішністю сина, не підтримує зв'язок з класним керівником, часто не відповідає на телефонні дзвінки вчителів.
Аналогічну інформацію надано в характеристиці на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно листа комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Святошинського району м. Києва, останній візит Відповідачки з дітьми до лікаря був 30.09.2019 року. В 2020 році мати з дітьми на щорічний профілактичний огляд не з'явились. При активному патронажі 03.10.2020 року була залишена записка з пропозицією прийти на медичний огляд, однак Відповідач на зв'язок не вийшла.
30.09.2020 року Службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державною адміністрацією до Святошинського управління поліції ГУНП м. Києва направлено подання про притягнення до адміністративної відповідальності батьків, які ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Зокрема, в поданні зазначалося про те, що до Служби у справах дітей та сім'ї надійшло усне повідомлення про те, що громадянка ОСОБА_2 неналежним чином здійснює свої батьківські обов'язки відносно малолітніх дітей. Діти проживають у неналежних умовах, не мають окремого спального місця, чистого одягу та постільної білизни, продуктами харчування сім'я забезпечена у мінімальній кількості.
Неповнолітні діти поставлені на облік Служби як такі, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Так, 30.09.2020 року малолітнього ОСОБА_3 було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1, згідно заяви його матері.
Дитина займається бродяжництвом, неодноразово залишала помешкання та пропускала навчальні заняття у закладі загальної середньої освіти №235 імені В.Чорновола Святошинського району м. Києва.
06.10.2020 року ОСОБА_6 (працівник ТОВ «Дельта Медікал») до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації подано заяву про те, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки. Малолітні діти не доглянуті належним чином, не завжди відвідують школу. Розвитком дітей Відповідачка не займається; зловживає спиртними напоями; не працює. Проживає за кошти, які отримує на дитину (пенсію по втраті годувальника).
Крім того, в заяві зазначено про те, що з 01.10.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, був вилучений до реабілітаційного центру. Станом на 06.10.2020 року, його матір не знає де знаходиться її дитина і не має наміру його шукати.
07.10.2020 року Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації звернулась до Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради з приводу надання направлення малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1, так як до них з цим питанням звернулась мати дитини - ОСОБА_2
09.10.2020 року Службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації направлено лист до Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради з інформацією про те, що 09.10.2020 року в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 м. Києва прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітніх дітей в сім'ю бабусі - громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Діти висловили бажання проживати у бабусі, яка була присутня на спільній зустрічі. Згідно акту обстеження, умови проживання за вказаною адресою задовільні.
У зв'язку з викладеним та відповідно до п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані із захистом прав дитини» службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися без батьківського піклування до родини бабусі, громадянки ОСОБА_1 , про що 09.10.2020 року Позивача по справі було повідомлено.
Під час прийняття рішення про тимчасове влаштування малолітніх дітей, Службою у справах дітей та сім'ї були враховані психологічні висновки та рекомендації щодо подальшої роботи з дитиною та психологічну характеристику дитини, згідно яких психолог рекомендує розглянути можливість тимчасового влаштування саме в родині бабусі - Позивача по справі.
Також враховано факт того, що діти проживали в неналежних умов за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітня ОСОБА_4 не має окремого спального місця. Продуктами харчування сім'я забезпечена у мінімальній кількості.
Родина неодноразово перебувала на обліку в Службі у справах дітей за неналежне виконання матір'ю своїх обов'язків.
Під час перебування дітей в Центрі, мати ні разу їх не провідала, не поцікавилась станом здоров'я та розвитком.
За час перебування дітей у свекрухи - Позивача по справі - дітей майже не відвідувала, не допомагала в їх утриманні. Дзвонила в нетверезому стані.
Крім того, на засіданні комісії щодо проведення зустрічі на території Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 була відсутня, хоча повідомлена належним чином.
Вимоги Служби в справах дітей та сім'ї не виконувала, не пройшла лікування від алкоголізму та не відвідувала психолога для встановлення родинних зв'язків.
Як вбачається обставин справи, Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей та їх виховання, не спілкується з дітьми в тому обсязі, який необхідний для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до дітей, не створює умови для нормальної життєдіяльності, що негативно впливає, у тому числі, й на фізичний розвиток, як складову виховання.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 будь-то та/або яким-небудь чином не чинив перешкоди у належному виконанні її батьківських (материнських) обов'язків по відношенню до своїх дітей, однак Відповідач їх свідомо і умисно не виконує, вважає, що є всі підстави для звернення до суду з заявою про позбавлення її батьківських прав.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 36-37).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2022 року закрито підготовче провадження у справі (а.с. 74).
ОСОБА_3 в судовому засіданні просила дітей залишити з нею, не хоче щоб діти потрапили до дитячого будинку, до матері вони не хочуть, вона більше 20 років зловживає спиртними напоями навіть коли була вагітна і досі продовжує, в неї є старша дочка (24 роки), яка заявила щоб дітей забрали від матері.
ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином за допомогою смс-повідомлення в судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, як і не направила відзив на позовну заяву.
Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області в судову засіданні пояснили, що дану справу їм передали з висновками в яких йдеться про тяжкий характер старшого сина, як він тікав і переховувався від матері, як дівчинка спостерігалася в гінеколога бо була можливість домагання від співмешканця матері, місце проживання в бабусі охайне, завжди прибрано, сільська рада характеризує її добре, вважають, що повертати дітей до матері не доцільно, вони тікали від матері і дякували що їх від неї забрали. Мати вела себе по відношенню до дітей не добре навіть при представнику Служби у справах сім'ї, ознак алкогольного сп'яніння не було, діти мали відвідувати школу, вона на це нічого не сказала, вела себе досить агресивно і необґрунтовано, конструктивної бесіди в них не склалося, вона сказала, що коштів в неї не було взагалі 2 місяці і вона не працювала, а тому вважає що наявні всі підстави для задоволення позову.
Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 , суду пояснила, що хотіла б жити з бабусею, з мамою жити не хоче, бо вона билась і била брата, не жаліла, гуляти не ходила з ними, а у бабусі їй подобається жити, подобається бабусина варена картопля і вони з братом хочуть проживати разом з нею.
Неповнолітній ОСОБА_3 надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що хотів би жити з бабусею в селі Дзвінкове, тому що бабуся піклується про нього і він її любить, а з мамою жити відмовляється, бо вона його ображає (а.с. 90).
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи думку неповнолітніх дітей, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 являється матір'ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 24.07.2009 року (а.с. 17) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 26.09.2013 року (а.с. 18).
Батьком ОСОБА_3 - записаний ОСОБА_5 , батьком ОСОБА_4 - записаний ОСОБА_7 .
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації повідомлено наступне: у АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_2 , 1976 року народження. Її малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований в АДРЕСА_2 встановлено статус член сім'ї загиблого ( ОСОБА_5 - батько), смерть якого пов'язана з безпосередньою участю в антитерористичній операції відповідно до абзацу восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Просили вжити заходи щодо соціального захисту малолітньої дитини ОСОБА_3 та посприяти у вирішенні питання щодо отримання відповідних пільг та виплат як члену сім'ї загиблого ветерана війни згідно чинного законодавства України (а.с. 19).
Відповідно до характеристики № 01-28/186 від 05.10.2020 року виданою Закладом загальної середньої освіти № 235 ім. В'ячеслава Чорновола Святошинського району м. Києва на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 6-В класу, зазначено, що за період навчання учень виявив низький рівень знань. Домашні завдання не виконує, на уроках не проявляє активності та зацікавленості. Улюбленими навчальними предметами є трудове навчання, фізична культура. До доручень хлопець ставиться безвідповідально, виконує завдання лише під наглядом дорослих, не бере участі у шкільних заходах. З однокласниками підтримує товариські стосунки, але авторитетом у них не користується. Схильний до девіантної поведінки. Часто агресивно реагує на зауваження дорослих, вживає ненормативну лексику. Поза школою має своє коло спілкування. Кіріл має пропуски навчальних занять без поважних причин, були випадки, коли він самовільно йшов з уроків. До школи учень часто приходить без належного шкільного приладдя та необхідних підручників. Мати учня ОСОБА_2 не цікавиться шкільним життям та успішністю сина, не підтримує зв'язку з класним керівником, часто не відповідає на телефонні дзвінки вчителів (а.с. 20).
Згідно до характеристики № 01-28/187 від 05.10.2020 року виданою Закладом загальної середньої освіти № 235 ім. В'ячеслава Чорновола Святошинського району м. Києва на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 учениці 2-Б класу, зазначено, що за період навчання дівчина проявила себе не дуже старанною ученицею. Вона неуважна на уроках, погано рахує і читає. Домашні завдання виконує рідко. Любить займатися на уроках малювання і трудового навчання. Має все необхідне приладдя, але на заняття приходить з підручниками і зошитами, які не відповідають розкладу уроків. Групу продовженого дня не відвідує. Учениця має пропуски навчальних занять без поважних причин. Дівчина охоче виконує дрібні доручення вчителя. Любить гратися з однокласниками. ОСОБА_4, добра, чемна і товариська. Учениця завжди має охайний вигляд. Мати дівчини ОСОБА_2 не цікавиться шкільним життям та успішністю доньки, не підтримує зв'язку з класоводом, часто не відповідає на телефонні дзвінки вчителя (а.с. 21).
Згідно листа комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Святошинського району м. Києва, останній візит Відповідачки з дітьми до лікаря був 30.09.2019 року. В 2020 році мати з дітьми на щорічний профілактичний огляд не з'явились. При активному патронажі 03.10.2020 року була залишена записка з пропозицією прийти на медичний огляд, однак Відповідач на зв'язок не вийшла (а.с. 22).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 08.10.2020 року ОСОБА_1 , яка зареєстрована і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 при перевірці житлових-побутових умов ОСОБА_1 встановлено: загальна площа квартири 76,6 кв.м., житлова 52,2 кв.м., житлових кімнат - 3, кухня, туалет, ванна, коридор, лоджія. Кватира знаходиться на 1 поверсі 2 поверхневого будинку. Зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 23).
30.09.2020 року Службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державною адміністрацією до Святошинського управління поліції ГУНП м. Києва направлено подання про притягнення до адміністративної відповідальності батьків, які ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Зокрема, в поданні зазначалося про те, що до Служби у справах дітей та сім'ї надійшло усне повідомлення про те, що громадянка ОСОБА_2 неналежним чином здійснює свої батьківські обов'язки відносно малолітніх дітей. Діти проживають у неналежних умовах, не мають окремого спального місця, чистого одягу та постільної білизни, продуктами харчування сім'я забезпечена у мінімальній кількості (а.с. 24).
06.10.2020 року ОСОБА_6 (працівник ТОВ «Дельта Медікал») до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації подано заяву про те, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки. Малолітні діти не доглянуті належним чином, не завжди відвідують школу. Розвитком дітей Відповідачка не займається; зловживає спиртними напоями; не працює. Проживає за кошти, які отримує на дитину (пенсію по втраті годувальника) (а.с. 25).
07.10.2020 року Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації звернулась до Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради з приводу надання направлення малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1, так як до них з цим питанням звернулась мати дитини - ОСОБА_2 (а.с.26)
09.10.2020 року Службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації направлено лист до Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради з інформацією про те, що 09.10.2020 року в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 м. Києва прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітніх дітей в сім'ю бабусі - громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.27).
Як вбачається із листа Службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ними прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися без батьківського піклування, до родини бабусі, громадянки ОСОБА_1 (а.с.30).
Відповідно до Висновку виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постановлено за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.68-69).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.
Так, згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо своїх дітей, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітей загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей; не створює умов для отримання дітей освіти, а також враховуючи думку дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які не заперечували щодо позбавлення їх батьківських прав відносно їх мати, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.
Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 166 СК України).
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів, згідно ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), враховуючи обставини, визначені ст. 182 СК України, суд вважає, що ОСОБА_2 зобов'язана і має можливість сплачувати на користь позивачки на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.02.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Приходячи до вказаного висновку суд враховує, що таке рішення в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є «законним», оскільки ґрунтується на нормах статей 164-166 СК України, відповідає «законній меті», оскільки спрямовано на захист прав і інтересів дітей, та є «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки застосоване втручання з боку держави відповідає нагальній соціальній потребі та є пропорційним поставленій легітимній меті беручи до уваги, що врахування основних інтересів дітей є вирішальним чинником у кожній справі такого типу.
Згідно ст. 169 СК України суд роз'яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, регламентовано ст. 167 СК України, за змістом якої переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26.05.1999 року, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
З огляду на викладене, оскільки при розгляді справи встановлено, що у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 їхньої бабусі ОСОБА_1 суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині призначення опікуна.
Суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення, в частині решти позовних вимог - відмовити.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171, 180, 182, 183 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.02.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 08.11.2022 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко