Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
Справа № 279/4193/22
Провадження № 1-кп/279/683/22
14.11.2022 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження №12022060490000369 від 09.07.2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старики, Коростенського району Житомирської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, осіб на утриманні не має, працює в Іршанському ГОК на посаді гідромоніторщика, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що на території України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022, 16.06.2022 о 14 годині 14 хвилин, перебуваючи в магазині ТОВ «РУШ» ЄВА 710, який знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень вул.Базарна Площа 1, маючи умисел на викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, тобто пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрав майно, а саме: 1 нову упаковку торгівельної марки «Gillete» моделі «Mach 3», в якій знаходилось 8 шт. замінних касет для гоління, вартість якої згідно висновку експерта №СЕ-19/106-22/6798-ТВ від 19.07.2022 року становить 533,33 грн. (п'ятсот тридцять три гривні 33 копійки), чим заподіяв матеріального збитку ТОВ «РУШ» ЄВА 710 на вказану суму. Після чого пройшовши повз лінію кас, не оплативши за товар, з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та викраденим майном розпорядився на власнийрозсуд.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 сг. 185 КК України.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, свою вину по обвинуваченню за кримінальним правопорушенням передбаченим ч.4 ст.185 КК України визнав повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, пояснив, що дійсно в указаний в обвинувальному акті день та час таємно взяв чуже майно, забув за нього заплатити, зазначив, що він щиро розкаюється у вчиненому.
Представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити в її відсутність, щодо призначення міри покарання покладається на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також йому зрозуміло, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. Інші докази судом не досліджувалися.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України правильна, оскільки своїми умисними діями, які виразились у таємному викрадені чужого майна вчиненими в умовах воєнного стану, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
Відповідно до вимог ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст.12 КК України вчинений ОСОБА_4 злочин передбачений ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.
Згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Так у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З урахуванням викладеного, суд призначає покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 на спеціалізованих обліках не перебуває, за місцем проживання, місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, працює, беручи до уваги позицію представника потерпілого, те, що остання на суворому покаранні не наполягала, а також щире каяття обвинуваченого у вчиненому, його відношення до скоєного злочину, те, що обвинувачений дає критичну оцінку своїм діям, навіть попри скоєння тяжкого стосовно ст.12 КК України злочину, суд вважає, що виправити ОСОБА_4 і запобігти скоєнню ним нових злочинів можливо без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він, ОСОБА_4 не скоїть нових злочинів та виконає обов'язки передбачені ст.76 КК України.
У відповідності до ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 певні обов'язки, як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засудженого, привчати до додержання законів, оскільки він не виправданий, а проходить випробування, від результатів якого залежить подальша його доля - звільнення від відбування призначеної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню у нього звички законослухняної поведінки і небажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень. У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 застосований відповідно до Ухвали слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 10.08.2022 року у виді особистого зобов'язання, закінчив свою дію.
Арешт на майно обвинуваченого не накладався. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Відповідно до ст.124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати виннуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 2 (два) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2265,36 грн. процесуальних витрат на проведення судових експертиз.
Речові докази у провадженні, а саме: - футболку червоного кольру, джинси синього кольору, кросівки синьо-чорного кольору, які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити у власності ОСОБА_4 ;
- DVD диск із 2 фрагментами відеозапису з внутрішніх камер відео спостереження ТОВ «РУШ» Єва 710, що за адресою вул.Базарна площа, 1, м.Коростень, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Згідно ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Копія згідно з оригіналом: