печерський районний суд міста києва
Справа № 295/7880/21-ц
24 січня 2022 року суддя Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування записів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» (далі - відповідач-1, ПАТ «КБ «НАДРА»), Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» (далі - відповідач-2, ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування записів.
Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , суддею встановлено наступне.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 177 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 177 ЦПК України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів щодо.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 у позові посилається на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII. Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Проте, зі змісту позову не можна однозначно встановити, що між ОСОБА_1 , ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» виник спір, який стосується захисту прав споживача, що як наслідок вказувало б на наявність підстав для звільнення особи від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Твердження позивача, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини є хибними, оскільки в даному випадку не вбачається, що позивач є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором, в яких позивач не виступає споживачем.
Отже, матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження підстав застосування ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру окремо (908,00 грн. х 3 = 2 724,00 грн.) та надати документ, що підтверджує сплату судового збору на наступні реквізити.
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Рахунок отримувача UA228999980313181206000026007
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача 899998
Код класифікації бюджету 220 30 101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, позовну заяву слід залишити без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, уточнивши вимоги, позивачу необхідно усунути недоліки, зазначені у даній ухвалі, та, в разі їх усунення, подати до суду позовну заяву в новій редакції разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування записів - залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачам право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Григоренко