2/754/716/22
Справа № 754/10691/21
Іменем України
14 листопада 2022 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Панченко О.М.
з секретарем судових засідань Богослов Ю.В.
учасники справи:
представник позивача - Власов М.Г.
представник відповідача - Їгіт О.І.
розглянувши у відкритому (підготовчому) судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
У липні 2021 року позивачка ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката Власова М.Г. звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою судді Панченко О.М. від 16.07.2021 року позов залишено без руху.
Ухвалою судді Панченко О.М. від 03.08.2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено її підготовчий розгляд.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Їгіт О.І. заявила клопотання про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи клопотання зазначила, що відповідач у справі не є громадянином України та не проживає на її території, постійно проживає та працює на території Швеції, жодного рухомого та нерухомого майна на території України у нього немає. Крім того, позивачка і дитина не проживають в Україні, а тому право цієї країни не має тісного зв'язку з правовідносинами, щодо утримання дитини. Дитина перебуває на обліку у закладі дошкільної освіти у Швеції (дитячий садок), зарахована на медичний огляд, проживає разом з позивачем та відповідачем у двохкімнатній квартирі і очікує на отримання статусу резидента.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є громадянкою України, відповідач має громадянство Швеції та Росії.
Позивач у справі має останню реєстрацію проживання у Швеції з 07.03.2022 року, її дитина син ОСОБА_5 проживає разом з батьками - позивачем та відповідачем в м. Мельндаль Швеція, має громадянство Швеції. Дитина перебуває на обліку у закладі дошкільної освіти у Швеції (дитячий садок), зарахована на медичний огляд, проживає разом з позивачем та відповідачем у двохкімнатній квартирі і очікує на отримання статусу резидента, що підтверджується професійним перекладом, країна Швеція.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Згідно статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання підсудності цивільних справ урегульоване в главі 2 розділу І ЦПК України, яка визначає предметну, суб'єктну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність) справ, та статтею 497 ЦПК України врегульовано підсудність судам України справ з іноземним елементом, відповідно до положень якої, підсудність цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Україною.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Отже, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає предметну, суб'єктну, інстанційну та територіальну юрисдикцію. Закон України «Про міжнародне приватне право» в свою чергу передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.
Таким чином, суди під час вирішення питання про підсудність справ з іноземним елементом, повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» і нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (ст. ст. 75-77 Закону).
Згідно зі ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Згідно із ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
При цьому, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).
Відповідно до п.4 ст. 76 Закону України «про Міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо у справі про сплату аліментів або встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
Відповідно до статті 32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яку ратифіковано Законом України № 240/94-ВР (40/94-ВР ) від 10.11.1994 року правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.
Згідно положень статті 32 Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року права і обов'язки батьків та дітей, у тому числі зобов'язання батьків по утриманню дітей, визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають постійне спільне місце проживання, а за відсутністю постійного спільного місця проживання батьків та дітей їх взаємні права та обов'язки визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.
На вимогу позивача в аліментних зобов'язаннях застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживає дитина.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) закріплено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
З аналізу вказаних положень закону та міжнародних договорів, які були ратифіковані Україною, Закону України «Про міжнародне приватне право», суд дійшов висновку про непідсудність даної справи з іноземним елементом розгляду у національних судах України, оскільки відповідач у справі є громадянином Швеції, проживає постійно на території м. Мельндаль, країна Швеція, дитина ОСОБА_5 є громадянином Швеції та постійно там проживає разом з позивачем та відповідачем (батьками) і в цьому випадку актами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, визначено договірними сторонами розгляд справи за місцем проживання відповідача у справі.
Згідно зі ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи представника позивача про те, що позивачка є громадянкою України не спростовують висновків суду щодо юрисдикції справи, оскільки такі висновки відповідають змісту Угоди між Україною та Швецією про правову допомогу в цивільних справах.
Рішення суду ухвалене із порушенням юрисдикції матиме перешкоди у його виконанні на території країни Швеція.
На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення відповідної ухвали суду до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.
Суддя О.М. Панченко