ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4753/18
провадження № 6/753/424/22
"14" листопада 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Король Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), суд -
ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду із заявою на підставі ст. 432 ЦПК України про визнання виконавчого листа № 753/4753/18 від 06.10.2021 року таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, з нього ( ОСОБА_1 ) стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07 березня 2016 року і до повноліття дитини.
В подальшому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року змінено, розмір аліментів, які стягувались за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року з 1 000,00 грн на 1/2 частину від його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання чинності цього рішення і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення залишено без змін і набрало законної сили.
За заявою ОСОБА_2 від 19 червня 2019 року був виданий виконавчий лист, який містив резолютивну частину рішення Апеляційного суду м. Києва, а саме "стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07 березня 2016 року і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили 29 квітня 2016 року".
Постановою від 20 червня 2019 року головного державного виконавеця Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 59386870. При цьому в постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, не маючи виконавчого листа, вніс резолютивну частину рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 27 травня 2019 року.
Постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року, прийнятої за насліками розгляду скарги Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві УшенкоЮ.П., зазначено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, а саме з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) боржника, чим змінено спосіб присудження аліментів, що є зміною способу виконання первісного рішення.
До виконавчих документів, визначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», належать, зокрема, виконавчі листи та накази, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання на підставі судових рішень, що мають самостійний процесуальний характер і є актами вирішення спору по суті.
Аналіз положень статті 435 ЦПК України, статей 3, 4, 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що рішення про зміну розміру аліментів на утримання дитини спрямоване на забезпечення повного виконання первісного рішення суду і відповідного виконавчого листа та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на зміну матеріального стану сторін.
Таке рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковим для державної виконавчої служби при виконанні відповідного виконавчого листа у межах виконавчого провадження.
Таким чином, врахувавши стадійність цивільного процесу, процедуру виконання рішення судів у цивільних справах на підставі виконавчого листа, юридичну природу рішення суду про зміну розміру аліментів, вбачається обґрунтованим висновок, що таке рішення не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у виконавчому провадженні (відкритому на підставі виконавчого листа, який виданий на підставі первісного рішення суду, яким спір вирішено по суті) як процесуальний акт (документ), який лише змінює порядок виконання судового рішення.
Отже, рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Заявник вважає, що виконавчий лист № 753/4753/18 від 06.10.2021 року виданий судом помилкового за заявою стягувачки та звернутий нею до виконання, саме за яким й проводаться виконавчі дії, що прямо суперечить вказаній позиції Верховгого Суду, адже рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, а може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, який згідно ст. 432 ЦПК України має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Заявник та інші заінтересовані особи в судове засідання не з"явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті судової влади (суду), смс-повідомленням, проте їх неявка не перешкоджає розгляду даного процесуального питання згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України.
Заявник звернувся до суду із заявою про розгляд заяви за його відсутності із підтриманням вимог.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання (ч.3 ст. 432 ЦПК України).
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд, дослідивши заяву, її обґрунтування, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, інші матеріали заяви у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про її задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07 березня 2016 року і до повноліття дитини.
В подальшому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року змінено й розмір аліментів, які стягувались за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року з 1 000,00 грн на 1/2 частину від його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання чинності цього рішення і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення залишено без змін і набрало законної сили.
За заявою ОСОБА_2 від 19 червня 2019 року був виданий виконавчий лист, який містив резолютивну частину рішення Апеляційного суду м. Києва, а саме "стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07 березня 2016 року і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили 29 квітня 2016 року".
Постановою від 20 червня 2019 року головного державного виконавця Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ушенко Ю.П. відкрито виконавче провадження ВП № 59386870 по виконанню виконавчого листа № 753/4597/16, виданого 19.06.2019 року.
Постановою державного виконавця Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Білан Ю.С. від 08.10.2021 року відкрито виконавче провадження № ВП 67074096 по виконанню виконавчого листа № 753/4753/18, виданого 06.10.2021 року.
Проте, відкриваючи виконавче провадження № ВП 67074096 по виконанню виконавчого листа № 753/4753/18, виданого 06.10.2021 року, державним виконавчем не враховано, що рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, а може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.
Так, постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року, прийнятої за насліками розгліду скарги Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві УшенкоЮ.П., зазначено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, а саме з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) боржника, чим змінено спосіб присудження аліментів, що є зміною способу виконання первісного рішення.
До виконавчих документів, визначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», належать, зокрема, виконавчі листи та накази, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання на підставі судових рішень, що мають самостійний процесуальний характер і є актами вирішення спору по суті.
Аналіз положень статті 435 ЦПК України, статей 3, 4, 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що рішення про зміну розміру аліментів на утримання дитини спрямоване на забезпечення повного виконання первісного рішення суду і відповідного виконавчого листа та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на зміну матеріального стану сторін.
Таке рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковим для державної виконавчої служби при виконанні відповідного виконавчого листа у межах виконавчого провадження.
Таким чином, врахувавши стадійність цивільного процесу, процедуру виконання рішення судів у цивільних справах на підставі виконавчого листа, юридичну природу рішення суду про зміну розміру аліментів, вбачається обґрунтованим висновок, що таке рішення не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у виконавчому провадженні (відкритому на підставі виконавчого листа, який виданий на підставі первісного рішення суду, яким спір вирішено по суті) як процесуальний акт (документ), який лише змінює порядок виконання судового рішення.
Отже, рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Враховуючи, що виконавчий лист № 753/4753/18 від 06.10.2021 року виданий судом помилкового за заявою стягувачки та звернутий нею до виконання, саме за яким й проводаться виконавчі дії, прямо суперечить вказаній позиції Верховгого Суду, адже рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, а може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, який згідно ст. 432 ЦПК України має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь - якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально - правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально - правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь - яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішеннільний процесуальний кодекс України (ред. з 15 грудня 2017 року); нормативно - правовий акт № 1618 - IV від 18 березня 2004 року суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Норма ч.2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Зважаючи на встановлені правовідносини, ч.2 ст. 432 ЦПК України є правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.
На підставі викладеного вище викладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -
Заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), - задовольнити.
Визнати виконавчий лист № 753/4753/18, виданий Дарницьким районним судом м. Києва від 06.10.2021 року про стягнення зміненого за рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06.06.2016 року, розміру аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., - таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Копію ухвали направити заінтересованим особам невідкладно після її оголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України та КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.