ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18074/17
провадження № 2/753/2044/22
"20" липня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Сирбул О.Ф.
за участю секретаря - Лаптєвої Ю.М.
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович про переведення прав покупця та визнання договору недійсним,
встановив:
У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про переведення прав покупця та визнання договору недійсним. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач, відповідач ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_5 , 26.05.2009 отримали у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 у рівних частках, на підставі свідоцтва про приватизацію житла. Батько позивача, якому належала частки квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 помер. 17 травня 2017 року, відповідач ОСОБА_4 на підставі доручення, діючи інтересах ОСОБА_5 , уклала договір купівлі-продажу 1/3 частки квартири, яка належала ОСОБА_5 та відчужила вказану частку квартири на користь ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що при продажу відповідачем ОСОБА_4 , 1/3 частки у праві спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_1 , позивачу право переважної купівлі не пропонувалось, повідомлень про продаж майна у встановленому законом порядку позивач не отримував тобто право переважної купівлі частки позивача порушено. У зв'язку із чим, права та обов'язки покупця 1/3 частки у праві спільної часткової власності мають бути переведені на позивача.
Таким чином, позивач звертаючись до суду із вказаним позовом вважає, що догововір купівлі-продажу 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами 17.05.2017 має бути визнаний недійсним, права і обов'язки покупця 1/3 частки спірної квартири мають бути переведенні на позивача, у зв'язку із чим, право власності на 1/3 частки квартири має бути визнане за позивачем.
У позовних вимогах позивач просив суд:
- перевести права та обов'язки покупця 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 за договором від 17.05.2017 на позивача - ОСОБА_3 ;
- визнати право власності на 1/3 частки квартири, яка належала ОСОБА_6 та була відчужена 17.05.17 на користь ОСОБА_1 за ОСОБА_3 ;
- договір купівлі продажу 1/3 частки квартири укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 17.05.2017 року визнати не дійсним.
Ухвалою суду від 01.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 01.11.2017 накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1208940280000).
Провадження у даній справі було відкрито в порядку Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до 15 грудня 2017 року.
У зв'язку з набранням чинності з 15 грудня 2017 року Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України», згідно Перехідних положень цього Кодексу, справи провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою суду від 12.10.2018, яку занесено до протоколу судового засідання залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Ухвалою суду від 12.10.2018, яку занесено до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи відзиви відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_7 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.09.2020 вказану цивільну справу розподілено судді Сирбул О.Ф., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_8 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва, та у встановленому ЦПК України порядку передано у провадження судді Сирбул О.Ф.
Ухвалою суду від 07.10.2020 вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання 20.07.2022 позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача/представника. Доводи наведені в позові підтримав повністю, та просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 у судові засідання систематично не з'являлась, про розгляд справи повідомлялась у встановлено законом порядку за адресою проживання. У матеріалах справи наявна заява від відповідача про розгляд справи у її відсутність, через віддалене місце проживання та похилий вік. Проти задоволення позовних вимог відповідач не заперечувала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяяву.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.
Третя особа приватний нотаріус КМНО Рогач В.В. у судове засідання не з'явився, від нього до суду перед початком судового засідання надійшов лист про розгляд справи у його відутність.
Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з'явившихся осіб, оскільки їх не явка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача 2 та його представника, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступні обставини.
Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності в рівних долях належить об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом свідоцтва про приватизацію житла від 15.12.2008 за №50914, виданого Відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Батько позивача ОСОБА_5 , співвласник частки квартири АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Позивач самостійно обирає спосіб захисту порушених прав. У даній справі позивач посилається на положення ст. 362 ЦК України.
Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
28 березня 2017 року ОСОБА_4 відповідно до договору дарування подарувала ОСОБА_1 свою 1/3 частину вищевказаної квартири АДРЕСА_1 .
28 березня 2017 року ОСОБА_4 діючи на підставі нотаріальної довіреності в інтересах ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_1 попередній договір відповідно до якого сторони зобов'язались в строк до квітня 2017 року, на умовах і в порядку, визначених цим договором укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі - продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до Порядку вчинення нотарільних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.
Відповідно до п. 17 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам.
28 березня 2017 року ОСОБА_4 у порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат» та на виконнаня ст. 362 ЦК України звернулась до приватного нотаріуса КМНО Рогач В.В. із проханням передати ОСОБА_3 заяву (пропозицію) скористатися переважним правом викупу майна, наступного змісту: "Я, ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 ", яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріальне округу Полтавської області Радзівон Н.В. 20 березня 2015 року, зареєстровано в реєстрі: № 122 від імені ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платні податків - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , довожу до Вашого відома, що я продаю належну мені 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , за 130 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок. Відповідно до вимог ст. 362 ЦК України Ви маєте переважне право купівлі належної мені частки вказаної вище квартири, як учасник спільної часткової власності, тому прошу Вас не пізніше одного місяця з дня одержання цієї заяви повідомити приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, робоче місце якого: знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , про своє бажання чи відмову придбати зазначену частку квартири за вказану суму. У разі неодержання від Вас відповіді по спливу зазначеного терміну належна моєї частка квартири буде продана іншій особі".
28 березня 2018 року вищевказана заява була направлена на адресу позивача рекомендованим листом, що підтверджується поштовим чеком «Укрпошта». Зазначену заяву позивач ОСОБА_3 отримав 05 квітня 2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення «Укрпошта» за № 0209414903033.
Проте, протягом місяця з дня отримання заяви від нотаріуса, позивач не скористався своїм переважним правом на купівлю частки майна.
Доказів наявності відповіді ОСОБА_3 на зазначену пропозицію суду не надано.
Пунктом 5.7 Розділу ІІ Глави 1 Порядку від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
17 травня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Рогачем В.В. посвідчено договір купівлі - продажу 1/3 частини квартири відповідно до якого ОСОБА_4 діючи на підставі нотаріальної довіреності від імені ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купив 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору Сторони дійшли згоди, що вартість 1/3 частини квартири становить 130 000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі пред'явлення співвласником позову про переведення на нього прав та обов'язків покупця одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
На підтвердження наміру придбати 1/3 частки у праві спільної часткової власності та положень статті 362 ЦК України позивач вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у сумі, що відповідає вартості 1/3 частки квартири, визначеної сторонами при укладенні договору купівлі продажу від 17.05.2017 тобто суму грошових коштів, що відповідає ціні оголошеній для продажу.
Так, звертаючись до суду позивач вказує на те, що при укладенні зазначеного вище договору купівлі-продажу не було дотримано положення ст. 362 ЦК України, зокрема продаж 1/3 частини квартири було здійснено з порушенням переважного права, оскільки перед продажем частини квартири відповідач ОСОБА_4 письмово не повідомила позивача про намір здійснення відчуження майна.
За змістом частин першої, другої та четвертої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Отже, враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що гарантією забезпечення переважного права співвласника перед іншими особами на придбання речі, є наявність письмового повідомлення власником майна про намір продати майно, що перебуває у спільній чстковій власності.
Будучи наділені правом на переважну купівлю частки у праві спільної часткової власності, інші співвласники тим не менш не мають переваг і привілеїв щодо ціни та інших умов, на яких має намір продати свою частку співвласник-відчужувач. Для забезпечення здійснення переважного права інших співвласників на купівлю продавець зобов'язаний повідомити інших співвласників про свій намір продати частку. У повідомленні обов'язково має бути визначена ціна, а інші умови продажу мають бути зазначені, якщо вони визначаються продавцем як істотні для укладення даного договору (наприклад, строки розрахунків, форма, у якій співвласник бажає укласти договір, та інші умови, досягнення згоди з яких є необхідним для укладення договору).
Якщо договір купівлі-продажу частки підлягає нотаріальному посвідченню, доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із статтею 84 Закону України «Про нотаріат» або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка). Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової власності повинна бути засвідчена нотаріально (абзаци 3, 4 пункту 54 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суб'єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно, і протягом десяти днів - якщо предметом договору купівлі-продажу є рухоме майно. При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Ціна товару є істотною умовою правовідносин за договором-купівлі продажу, тому під час продажу частки у праві спільної часткової власності, продавцем має бути виконаний обов'язок повідомлення інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закон України "Про нотаріат" встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 Закон України "Про нотаріат", нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
Відповідно до п. 4.3. Розділ ІІ Глави 20 "Передача заяв" Порядку від 22 лютого 2012 року за №282/20595, передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.
Пунктом 5.2 Розділу ІІ Глави 1 Порядку від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, передбачено, що доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.
Аналізуючи Розділ ІІ Глави 20 "Передача заяв" Порядку від 22 лютого 2012 року за №282/20595, про здійсненні дій при передачі заяви та відповідно пунктів 5.2, 5.7, 5.8 Розділу ІІ Глави 1 Порядку від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, які регулюють реалізацію переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суд приходить до висновку, що при посвідченні договору купівлі-продажу частки спільного майна інші, а саме продажу частки у спільній частковій власності, не було порушено право позивача на першочергове придбання 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , оскільки позивач був належно повідомлений про намір ОСОБА_4 продажу належної частки у відповідності до законодавчо встановлених вимог.
Досліджена в судовому засідання копія рекомендованого повідомлення, яке було направлено на адресу місця проживання позивача ОСОБА_3 , суд розглядає, як відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається. Відмітку про вручення рекомендованого листа, суд вважає належним підтвердженням того, що позивач був належним чином повідомленим про намір продавця продати належну йому частку нерухомого майна.
Тобто матеріалами справи підтверджено відсутність належної реакції на таку пропозицію з боку ОСОБА_3 , що є доказом свідомої відмови позивача реалізувати зазначене переважне право.
Судом встановлено вище, що ОСОБА_4 виконала свій обов'язок передбачений ст. 362 ЦК України, повідомивши ОСОБА_3 про намір продати її частину квартири.
Крім того, суд враховує письмові пояснення ОСОБА_4 у відзиві на позов, зокрема те, що вона сама отримала власне повідомлення (пропозицію) позивача скористатися переважним правом викупу частини майна, для передачі ОСОБА_3 .
А відтак, на момент отримання такого повідомлення мати позивача (відповідач у справі) ОСОБА_4 мала законне право отримувати поштову кореспонденцію згідно діючого законодавства, як повнолітній член сім'ї адресата.
Главою 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 встановлено:
-Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам на підставі усного звернення заінтересованих осіб.
-Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.
-Заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку.
-Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
-У випадку, передбаченому підпунктом 3.2 цього пункту, другий примірник заяви повертається особі, що її подала.
-Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.
-На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
-У свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.
Таким чином, вищенаведеним спростовуються твердження представника позивача про неможливість передачі відповідачем ОСОБА_4 повідомлення про намір продати свою частку у майні через відповідного приватного нотаріуса. Більш того, ОСОБА_4 в своїй заяві вказала про спосіб передачі відповіді на її заяву.
Суд вважає, що при укладенні вищевказаного договору було отримано на це згоди ОСОБА_3 , як співвласника спірного нерухомого майна, що не порушує його права згідно вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів того, що при укладанні договору купівлі - продажу між відповідачами, не було дотримано положення ст. 362 ЦК України.
Отже, оскільки суду не надано будь-яких доказів порушення відповідачами норм чинного законодавства під час придбання спірного майна, суд вважає позовні вимоги в цій частині необгрунтованими та недоведенними у належний спосіб.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено ч.ч. 1,3 ст. 203 ЦК Українизміст правочинуне можесуперечити цьому Кодексу, іншим актамцивільного законодавства, а також інтересам державиі суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України).
У цьому зв'язку суд констатує, що сторонами оспорюваного договору купівлі продажу від 17 травня 2017 року в момент його укладення дотримано вимог, що передбачені ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасників правочину відповідало їх внутрішній волі, наведений договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Так учасники за наведеним договором ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі - продажу бажала відчужити та відчужила на користь та ОСОБА_1 належну їй на праві спільної сумісної власності квартиру, таке волевиявлення відповідало її внутрішній волі, оспорюваний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Умови договору, як встановлено судом, його сторонами виконано в повному обсязі.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно п. 26 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 недотримання вимог ст. 362 ЦК України у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця.
Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, а саме, порушення положення ст. 362 ЦК України при укладанні договору купівлі-продажу, та вимоги чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Щодо вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , суд не знаходить правови підстав для задоволення позовних вимог, та вважає доцільним відмовити позивачу у вищезазначений вимозі, оскільки така вимога є передчасною, право позивача жодним чином не порушено відповідачами, та загалом належним чином може бути відновлено шляхом переведення прав та обов'язків покупця 1/3 частки спірної квартири, у задоволенні якої судом було відмовлено.
Крім того, позивач у позовній заяві також не наводить жодних правових підстав для визнання за ним права власності на 1/3 частки спірної квартири та обставини порушення такого права.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, втім, ним не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Описані твердження у позовній заяві ґрунтуються виключно на поясненнях самого позивача.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович про переведення прав покупця та визнання договору недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: