ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12755/22
провадження № 2/753/6759/22
"14" листопада 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є спадкоємицем частини нерухомого майна, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_2 . Позивач дізналася про накладений арешт під час оформлення спадщини та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначена заборона була зареєстрована 30.11.2004 року на підставі постанови Дарницького ВДВС про арешт майна боржника АА 897508 від 24.11.2004. Представником позивача було направлено відповідачу адвокатський запит з приводу наявності виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 . У своїй відповіді Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві повідомив про відсутність таких виконавчих проваджень, з посиланням на те, що строк їх зберігання, після передачі до архіву становить 3 роки та позивачу було запропоновано звернутися до суду з метою вирішення питання про зняття арешту.
Враховуючи викладене, а саме те, що накладений арешт на майно порушує права позивача і вона не може оформити спадщину, яка їй належить, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 27/.
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.25/.
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінич А.І., було відкрито спадкову справу №65605448 /а.с. 26/.
У своєму позові позивач зазначає про те, що під час оформлення спадщини їй стало відомо наявність арешту, у зв'язку із чим їй було відмовлено у проведенні даної реєстраційної дії.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначена заборона була зареєстрована 30.11.2004 Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою за №1510205 на підставі постанови Дарницького ВДВС про арешт майна боржника АА 897508 від 24.11.2004 /а.с. 28/.
Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у своєму листі, який було направлено у відповідь на адвокатський запит представнику позивача, зазначає про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 02.09.2022 виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні у Відділі не перебувають та більш детальну інформацію надати неможливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, після передачі до архіву, становить 3 роки /а.с. 29/.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.08.1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
На сьогодні позивач повинна оформити право власності, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого остання позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу /а.с.40-41/.
На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., накладений відповідно до постанови АА897508 від 24.11.2004, винесеної Дарницьким Відділом державної виконавчої служби.
За рахунок бюджетних асигнувань стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Заслонова, 16, код 34968768) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6 750 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст судового рішення складено 15.11.2022.
Суддя: Л.В.Комаревцева