Провадження 2/557/361/2022
Справа 569/11014/22
(заочне)
14 листопада 2022 року смт Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області у складі:
судді Оленич Ю.В.,
секретар судового засідання Слюсарчук І.В.,
номер справи 569/11014/22,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Гоща за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в обґрунтування якої зазначив, що між ним та відповідачем 29 листопада 2021 року укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав в борг від позивача грошові кошти в розмірі 31800,00 гривень, і зобов'язався повернути позику до 01 липня 2022 року. У випадку неповернення отриманих коштів в зазначений вище строк відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити пеню у розмірі 2 % за кожен день прострочення (636,00 гривень в день). Позивач вказує, що на підтвердження укладення договору ОСОБА_2 власноручно склав письмову розписку, отримав грошові кошти, однак у добровільному порядку борг не повернув. 01 липня 2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення боргу, однак така залишилась без відповіді.
Оскільки відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушив взяті на себе зобов'язання, позивач, посилаючись на приписи норм права, які містяться у статтях 202, 207, 509, 526, 530, 536, 545, 611, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь основну суму боргу в розмірі 31 800,00 гривень та пеню в розмірі 21 624,00 гривні, а всього 53 424,00 гривні, зі стягненням судових витрат по справі.
У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ухвали судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року цивільну справу за вказаним позовом передано на розгляд Гощанського районного суду Рівненської області, яка ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 23 вересня 2022 року була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
14 листопада 2022 року Гощанським районним судом Рівненської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав.
Встановивши фактичні обставини справи, на які позивача посилається, як на підставу заявлених вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить наступних висновків.
Судом установлено, що 29 листопада 2021 року ОСОБА_2 склав розписку, за якою зобов'язався до 01 липня 2022 року повернути ОСОБА_1 отримані в позику 31800, 00 гривень, уклавши таким чином договір позики. У випадку неповернення отриманих коштів в зазначений вище строк відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити пеню у розмірі 2 % за кожен день прострочення.
Свої зобов'язання по поверненню позики ОСОБА_2 не виконав, про що свідчить наявність у ОСОБА_1 боргового документа - розписки ОСОБА_2 від 29 листопада 2021 року, написаної у присутності свідка ОСОБА_3 .
З метою досудового врегулювання спору 01 липня 2022 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 претензію про повернення боргу, яку останній отримав 09 липня 2022 року, що підтверджується даними рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач, вказуючи на ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань і неповернення боргу, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним договором, на підтвердження якого може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Даними розписки від 29 листопада 2021 року підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , взяв в борг у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , кошти в сумі 31 800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень і зобов'язався повернути їх в повному обсязі до 01 липня 2022 року.
Оригінал розписки був досліджений судом та наявний в матеріалах справи.
Розписка містить, зокрема, дату її складання, паспортні дані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підтвердження отримання ОСОБА_2 грошових коштів у конкретно визначеній сумі - 31 800,00 гривень та зобов'язання щодо їх повернення, строк повернення.
Наявність оригіналу розписки у позикодавця, згідно з положеннями статті 545 ЦК України, свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Отже, між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо укладення договору позики та враховуючи правову природу розписки, з урахуванням тексту такої, суд приходить висновку, що фактична передача коштів від кредитора до боржника відбулась, що й підтверджується цією розпискою.
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем суми заборгованості позивачу згідно розписки від 29 листопада 2021 року судом не встановлено.
Враховуючи, що борг в сумі 31 800,00 гривень, строк сплати якого настав, добровільно відповідач не повернув, наявні підстави для його стягнення у судовому порядку.
Що стосується вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 2 % від суми боргу за кожен день прострочення, то суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як визначено приписами частини першої статті 1050 ЦК України, якою передбачено наслідки порушення договору позичальником, якщо останній своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Поняття неустойки визначено статтею 549 ЦК України, за змістом якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Як убачається зі змісту боргової розписки, в разі порушення зобов'язання відповідачем, та неповернення суми боргу у визначені строки, відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити пеню в розмірі 2 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача, розмір пені за договором позики за період з 01 липня 2022 року по 04 серпня 2022 року (34 дні) складає - 21 624,00 гривні.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, такий є належним чином проведеним та обґрунтованим.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 53 424,00 гривні, з яких 31 800,00 гривень - основний борг, 21 624,00 гривні - пеня.
Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 992,40 гривні.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 листопада 2021 року в сумі 53 424 гривні 00 копійок, з яких 31 800 гривень 00 копійок - основний борг, 21 624 гривні 00 копійок - два проценти річних від простроченої суми, та судовий збір у сумі 992 гривні 40 копійок, всього 54 416 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста шістнадцять) гривень 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Гощанським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 14 листопада 2022 року.
Суддя Ю.В. Оленич