14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 120/14973/21-а
адміністративне провадження № К/990/28868/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури
на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року
у справі № 120/14973/21-а за позовом ОСОБА_1 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури, в якому просив:
- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3, ч. 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 у сумі 331 710,11 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме надбавки за спеціальне звання "заслужений юрист України", визначеного за ч. 3, ч. 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 у сумі 16 585,51 грн.;
- стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 грудня 2020 року по 31 жовтня 2021 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язано Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу визначеного у відповідності до частини 3, 4 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 01 грудня 2020 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 331 710, 11 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за спеціальне звання "заслужений юрист України" за період з 01 грудня 2020 року по 04 червня 2021 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язано Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку за спеціальне звання "заслужений юрист України" за період з 01 грудня 2020 року по 04 червня 2021 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в сумі 9 178, 80 грн.
В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої надбавки за спеціальне звання "заслужений юрист України" у сумі 7 604, 71 грн - відмовлено.
Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).
В задоволенні заяви в іншій частині, а саме щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн - відмовлено.
Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Вінницькою обласною прокуратурою подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди відповідача із додатковою постановою суду апеляційної інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.
Крім того, посилання скаржника на те, що касаційна скарга на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року подана з підстав, передбачених п.п. 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, та Верховним Судом відкрито касаційне провадження, не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження додаткової постанови у цій же справі.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 120/14973/21-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська