14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 120/3334/19-а
адміністративне провадження № К/9901/13122/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/3334/19-а
за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 (суддя Воробйова І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Смілянець Е.С., Охрімчук І.Г.),
В жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (далі також - АТ "Вінницяобленерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 17.09.2019 №1974 "Про накладення штрафу на АТ "Вінницяобленерго" за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" в частині встановлення порушення Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії щодо здійснення ліцензованої діяльності відповідно до Законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок електричної енергії" та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, зокрема, Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, а саме: пункту 4.1.8 глави 4.1 розділу IV, відповідно до якого забороняється приєднувати електроустановки Замовника до електричних мереж побутових споживачів, та в частині накладення штрафу у розмірі 1700 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що процедура надання послуги приєднання електроустановок замовників передбачає ряд дій, які завершуються підписанням акту прийому-передачі. Так, акти здачі-приймання наданих послуг з нестандартного приєднання, які підтверджують факт завершення надання відповідних послуг, підписано між замовниками та ПАТ "Вінницяобленерго" 12 грудня 2018 року після фактичного продажу громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належних їм електричних мереж ФОП ОСОБА_3 (який має статус суб'єкта господарювання), і подальше укладення договорів про користування електричною енергією з замовниками відбувалось лише з 12 грудня 2018 року. Відтак, надання послуги з приєднання та підключення електроустановок замовників відбувалось саме до електричних мереж суб'єкта господарювання, а не побутових споживачів, що свідчить про відсутність в діях позивача порушення пункту 4.1.8 глави 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, позов задоволено.
Так, судами встановлено, що у період з 12 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року проведено планові заходи державного нагляду дотримання суб'єктом господарювання (АТ "Вінницяобленерго") вимог законодавства у сфері енергетики та ліцензійних умов з розподілу та постачання електричної енергії.
За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акти № 295 , №296 від 23 серпня 2019 року.
В акті №295, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії щодо здійснення ліцензованої діяльності відповідно до Законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок електричної енергії" та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, зокрема, Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, а саме: пункту 4.1.8 глави 4.1 розділу IV, відповідно до якого забороняється приєднувати електроустановки Замовника до електричних мереж побутових споживачів.
За наслідком проведеної перевірки та на підставі складених актів відповідачем прийнято постанову №1974 від 17 вересня 2019 року, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 1 700 000 гривень.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що акти здачі-приймання наданих послуг з нестандартного приєднання, які підтверджують факт завершення надання відповідних послуг, підписано між замовниками та ПАТ "Вінницяобленерго" після продажу громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належних їм електричних мереж ФОП ОСОБА_3 , що, у свою чергу, свідчить про відсутність в діях позивача порушення пункту 4.1.8 глави 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач взагалі не мав права розпочинати надавати послуги з приєднання електроустановок замовників до електричних мереж та видавати технічні умови без наявності фактичного підтвердження переходу права власності на трансформаторні станції від фізичної особи до суб'єкта господарювання.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку із чим просить залишити касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг без задоволення, а оскаржувані нею судові рішення - без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення правових, економічних та організаційних засад функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвиток ринкових відносин, мінімізацію витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище здійснює Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2019-VIII державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п.72 ч.1 ст.1 Закону №2019-VIII).
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі Закон №1540-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Приписами статті 19 Закону №1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив (ч.3 ст.22 Закону №1540-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону №1540-VIII регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
Отже, зі змісту вказаних правових приписів вбачається, що метою здійснення діяльності НКРЕКП є досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки. В свою чергу, державний контроль Регулятором здійснюється зокрема шляхом проведення відповідних перевірок за результатом яких складаються акти.
Згідно із частиною першою статті 77 Закону №2019-VIII учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності (п.1 ч.2 ст.77 Закону №2019-VIII).
У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії (ч.3 ст.77 Закону №2019-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 77 Закону №2019-VIII рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п'яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.
Згідно підпункту 26 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 р. №1470, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: надавати послуги з приєднання електроустановки замовника до системи розподілу електричної енергії з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про ринок електричної енергії" за умови дотримання замовником вимог кодексу систем розподілу. Розраховувати плату за приєднання до електричних мереж оператора системи розподілу на підставі методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, затвердженої НКРЕКП.
Приписами частини четвертої статті 21 Закону №2019-VIII визначено, що порядок приєднання до електричних мереж операторів систем розподілу визначається кодексом систем розподілу і має бути прозорим, забезпечувати ефективне та недискримінаційне приєднання до системи передачі та систем розподілу. Порядок приєднання має визначати, у тому числі, процедурні питання, умови приєднання, типові форми договорів про приєднання. Кодексом системи розподілу визначаються умови приєднання електроустановок замовників до електричних мереж власників, які не є операторами системи розподілу.
Так, вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини оператора систем розподілу (далі - ОСР), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначаються Кодексом систем розподілу (далі - КСР).
Забороняється приєднувати електроустановки Замовника до електричних мереж побутових споживачів (п.4.1.8 п.4.1 КСР).
Відповідно до пунктів 4.2.2 та п 4.2.3 пункту 4.2 КСР, послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання комплексу робіт, а саме:
розроблення технічних умов, включаючи вимоги щодо влаштування вузла комерційного обліку;
підготовку технічного завдання на проектування;
розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок Замовника (до точки приєднання електроустановок Замовника);
здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики;
погодження ОСР проектної документації Замовника на відповідність вимогам технічних умов;
виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.
Процедура надання послуги стандартного приєднання передбачає:
надання Замовником заяви ОСР про приєднання за формою, наведеною в додатку 2 до цього Кодексу, та необхідних документів, визначених у пункті 4.4.2 глави 4.4 цього розділу;
визначення типу приєднання по відстані та величині потужності. Відстань визначається по прямій лінії від точки приєднання електроустановок Замовника до місця забезпечення потужності ступеня напруги 0,4-20 кВ, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання. За величину потужності приймається загальна величина потужності електроустановок Замовника разом з існуючою дозволеною потужністю. У разі незгоди Замовника із визначенням типу приєднання як нестандартного сторони мають на місцевості спільно провести необхідні вимірювання, на підставі яких остаточно визначається тип приєднання;
підготовку і видачу Замовнику договору про стандартне приєднання, підписаного ОСР, та технічних умов, які є невід'ємним додатком до цього договору,
підписання договору про приєднання Замовником;
реєстрацію ОСР підписаного двома сторонами договору про приєднання;
оплату Замовником вартості приєднання відповідно до умов договору про приєднання;
підготовку ОСР проекту зовнішнього електрозабезпечення;
подання Замовником розробленої ним проектної документації на погодження ОСР щодо її відповідності вимогам технічних умов;
виконання ОСР будівельних робіт у мережі від точки забезпечення потужності до точки приєднання Замовника;
улаштування вузла (вузлів) вимірювання, яке виконує ОСР або незалежний постачальник послуги комерційного обліку за вибором Замовника;
подання ОСР робочої напруги в точку приєднання електроустановок Замовника (на контактні з'єднання електричних мереж (межа балансової належності));
підписання акту надання послуги про приєднання сторонами договору.
Відповідно до підпунктів 4.3.1 -4.3.2 пункту 4.3 КСР ОСР надає послугу з нестандартного приєднання "під ключ" або нестандартного приєднання з проектуванням Замовником лінійної частини приєднання відповідно до умов договору про нестандартне приєднання (додаток 3).
Однією з істотних умов договору про нестандартне приєднання має бути визначена сторонами відповідальність за проектування лінійної частини приєднання.
Послуга з нестандартного приєднання "під ключ" передбачає виконання комплексу робіт, що відповідає стандартному приєднанню та виконується за тією ж процедурою.
Отже, послуги з нестандартного/стандартного приєднання передбачають виконання ряду комплексних робіт та завершуються підписанням акту надання послуги про приєднання сторонами договору.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що 12.12.2018 між громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу обладнання (трансформаторних підстанцій кіоскового типу та повітряні лінії, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1), а відтак з 12.12.2018 трансформаторні підстанції належать не фізичним особам, а суб'єкту господарювання.
Також констатовано, що заяви про здійснення комплексу заходів фізичними особами подані протягом листопада 2018 року, акти здачі-приймання наданих послуг про приєднання підписано між ПАТ "Вінницяобленерго" та замовниками в період з 12.12.2018 по 24.12.2018, тобто коли власником трансформаторних станцій був суб'єкт господарювання.
Крім того, договори про користування електричною енергією між ПАТ "Вінницяобленерго" та фізичними особами, приєднаними до трансформаторних підстанцій, підписувались лише з 12.12.2018 (після підписання актів здачі-приймання наданих послуг).
Таким чином, суди прийшли до висновку, що акти здачі-приймання наданих послуг з нестандартного приєднання, які підтверджують факт завершення надання відповідних послуг, підписано між замовниками та ПАТ "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" після фактичного продажу громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належних їм електричних мереж ФОП ОСОБА_3 .
Отже, надання послуг з приєднання та підключення електроустановок замовників відбулось саме до електричних мереж суб'єкта господарювання, а не побутових споживачів, що свідчить про відсутність порушень позивачем підпункту 4.1.8 пункту 4.1 Кодексу систем розподілу.
Натомість, відповідач не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вказує на відсутність у позивача права розпочинати надавати послуги з приєднання до електричних мереж без фактичного підтвердження переходу права власності на трансформаторні станції від фізичної особи до суб'єкта господарювання.
Так, у частині першій статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки (частина 2 статті 334 ЦК України).
Як вже було зазначено у цій постанові, 12.12.2018 між громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу обладнання (трансформаторних підстанцій кіоскового типу та повітряні лінії, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1).
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 вказаного договору передача-приймання обладнання за домовленістю сторін здійснюється на протязі одного календарного року, що підтверджуватиметься підписанням сторонами акту приймання-передачі обладнання.
12.12.2018 громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підписано акти прийому-передачі обладнання до договорів купівлі-продажу обладнання відповідно до яких Продавець ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) передає, а Покупець (ФОП ОСОБА_3 ) приймає електрообладнання: трансформаторна підстанція типу КТП 1000/10/0,4 кВ в комплекті (2 шт, заводські номери 190188, 190189); трансформатор ТМ 1000/10/0,4 кВ (2 шт, заводські номери 001880, 001898), ПЛ 10 кВ в комплекті з РЛНДз (2 шт).
Відтак, доводи відповідача про відсутність підтвердження переходу права власності на трансформаторні станції від фізичних осіб до суб'єкта господарювання на час надання позивачем послуг з приєднання замовників (фізичних осіб) до електричних мереж є безпідставними, що, у свою чергу, свідчить про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постанови і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи відповідача відхилено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №120/3334/19-а - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.А. Єзеров