Дата документу 07.11.2022Справа № 554/7328/22
Провадження № 1-кс/554/8253/2022
іменем України
07 листопада 2022 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову дізнавача ВП № 2 СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12022175440000216 від 01 липня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
04 серпня 2022 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення дізнавача, в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову слідчого ВП № 2 СВ Полтавського ГУНП в Полтавській області про закриття кримінального провадження № 12022175440000216 від 01 липня 2022 року за ч. 1 ст. 190 КК України та направити матеріали до Полтавської місцевої прокуратури для відновлення досудового розслідування.
Скарга мотивована тим, що 01 серпня 2022 року потерпілому ОСОБА_4 стало відомо про закриття зазначеного кримінального провадження. Вважає, що таке рішення слідчого є безпідставним, невмотивованим та необґрунтованим, оскільки воно прийнято передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, а висновки слідчого не відповідають фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення. Посилається на ті обставини, що слідчим (дізнавачем) не було проведено більшості невідкладних, необхідних та ефективних слідчих дій, а саме: не отримано зразки підпису ОСОБА_6 , не допитано ОСОБА_6 з приводу внесення недостовірних відомостей (зазначення замість себе особи, яка померла) до розписки про отримання грошових коштів в розмірі 27000 грн від потерпілого, і як наслідок їх протиправного заволодіння, внаслідок шахрайських дій фігуранта кримінального провадження; не проведено одночасного допиту між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приводу шахрайського заволодіння коштами останнього та невиконанням малярно-кузовних робіт; не проведено судову почеркознавчу експертизу розписки про отримання коштів; не допитані інші свідки та очевидці події, зокрема, директор СТО та дружина потерпілого. На переконання заявника, вищезазначене свідчить про те, що слідчий (дізнавач) не вжив всіх передбачених законом заходів для повного та об'єктивного дослідження обставин події, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваного ним рішення, а тому звернувся до суду з цією скаргою.
У судове засідання ОСОБА_4 та його представник не з'явились, на адресу суду адвокат ОСОБА_3 надав заяву про розгляд скарги без участі потерпілого та його представника, заявлені вимоги скарги підтримують в повному обсязі та просять скаргу задовольнити (а. с. 19).
Дізнавач СД ВП № 2 СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надавши на адресу суду матеріали кримінального провадження № 12022175440000216 (а. с. 28).
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За таких обставин, ураховуючи стислі процесуальні строки розгляду, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників процесу.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Вивчивши суть скарги, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у задоволенні скарги потрібно відмовити з таких підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні вимоги містить і ч. 1 ст. 94 КПК України щодо оцінки слідчим, прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Під час розгляду скарги встановлено, що в провадженні слідчого ВП № 2 СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175440000216 від 01 липня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року по справі № 554/4540/22, згідно з якою зобов'язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_4 щодо заволодіння невідомою особою його грошовими коштами під приводом ремонту автомобіля, чим йому завдано матеріального збитку, сума якого встановлюється (арк. крим. провадж. 1, 2, 14-15, 18-19).
Відповідно до змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29 травня 2022 року ОСОБА_4 зазначає, що 20 квітня 2021 року він домовився з ОСОБА_8 про ремонт власного автомобіля, заплативши останньому за це грошові кошти в сумі 27000 грн, але до теперішнього часу ремонтні роботи не зроблені, а автомобіль стоїть в розібраному стані, у зв'язку з чим просив працівників поліції провести перевірку та зафіксувати цю подію (арк. крим. провадж. 24).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні № 12022175440000216 має статус потерпілого, що підтверджується наявними матеріалами (арк. крим. провадж. 8-11).
Оскаржуваною постановою слідчого ВП № 2 СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 29 липня 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175440000216 від 01 липня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (арк. крим. провадж. 36-37).
Не погодившись із вказаною постановою, представник потерпілого звернувся до слідчого судді зі скаргою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Із поданої скарги слідує, що копію цієї постанови ОСОБА_4 отримав лише 01 серпня 2022 року, чого не було спростовано протягом розгляду скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що останній пропустив строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України (а. с. 1).
Зі змісту оскаржуваної постанови дізнавача від 29 липня 2022 року та матеріалів кримінального провадження № 12022175440000216 видно, що СД ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, здійснювалось досудове розслідування, під час якого встановлено, що ОСОБА_4 надав для ремонту свій автомобіль марки «Шкода філіція», 1997 року випуску, в кузові серебристого кольору металік, д. н. з. НОМЕР_1 , для виконання ремонтних робіт ОСОБА_9 , а також надав останньому грошові кошти для закупки необхідних деталей, але останній роботу до кінця не виконав і залишив автомобіль в розібраному стані і грошові кошти не повернув.
Під час допиту свідок ОСОБА_6 надав показання про те, що на грошові кошти, які йому надав ОСОБА_4 , останній закупив всі необхідні деталі та почав процес ремонту автомобіля, але через об'єктивні обставини, які від нього не залежали, йому не вдалось завершити ремонт автомобіля. Також зазначив, що на ті грошові кошти, які йому надав ОСОБА_4 , він придбав необхідні деталі на автомобіль (арк. крим. провадж. 33-36).
Крім того, вказав, що під час досудового розслідування були проведені заходи, направлені на перевірку факту заволодіння грошовими коштами шляхом обману, встановлення матеріальних збитків, встановлення особи, яка може бути причетною до вчинення вказаного у повідомленні правопорушення, а також можливих свідків та очевидців події, що не дали позитивного результату.
З урахуванням наявних матеріалів кримінального провадження дізнавач установив, що між заявником та невідомою особою за викладених вище обставин склалися цивільно-правові відносини, що ґрунтуються на вчиненому правочині, оформленого у формі усної домовленості, що регулюється нормами цивільного законодавства України.
Згідно з висновками постанови від 29 липня 2022 року дізнавач вказав про те, що зазначена у заяві інформація не містить відповідно до змісту ст. 11 КК України обов'язкових ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального проступку, тому що предметом усного повідомлення про правопорушення є цивільно-правові відносини, які вирішуються у порядку цивільного судочинства, на підставі чого прийняв рішення про закриття кримінального провадження (арк. крим. провадж. 37-38).
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звертається з відповідною заявою та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За змістом ст. 284 КПК України під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що при постановленні рішення про закриття кримінального провадження № 12022175440000216 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення дізнавачем належним чином дотримані вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Зокрема, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.
Як вбачається із змісту постанови, дізнавачем під час проведення досудового розслідування кримінального провадження не було здобуто доказів, які б підтверджували факт кримінального правопорушення, про який ідеться у заяві ОСОБА_4 .
Під час досудового розслідування кримінального провадження дізнавач отримав від потерпілого необхідні документи, пояснення та здійснив допит останнього, надавши цим доказам відповідну правову оцінку в сукупності з іншими матеріалами провадження (арк. крим. провадж. 6, 7, 8-10, 25, 26, 27, 28-30).
Перевіривши вищенаведені обставини та докази, які містяться у кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується з висновками постанови дізнавача від 29 липня 2022 року про те, що доводи заяви ОСОБА_4 фактично зводяться до вирішення цивільно-правових відносин, що ґрунтуються на вчиненому ним правочині, оформленого в усній формі з невідомою особою, що не є предметом регулювання кримінального процесуального закону, тоді як зазначена у заяві інформація не містить відповідно до змісту ст. 11 КК України обов'язкових ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального проступку за наведеною правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.
З урахуванням викладеного, у даному кримінальному провадженні дізнавачем зібрано достатній обсяг матеріалів та доказів, аналіз яких дає підстави вважати, що органом досудового розслідування дотриманий визначений порядок та вжито вичерпний перелік заходів для встановлення істини по справі, результати яких дали змогу надати належну правову оцінку щодо відсутності складу кримінального правопорушення.
За змістом ст. 9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об'єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Таким чином слідчий самостійно визначає порядок слідчих дій, необхідних для встановлення події та ознак злочину.
За положеннями п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2).
Згідно з ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
З системного аналізу положень норм ст. ст. 9, 223 КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст. 22 КПК України), положення кримінального процесуального закону надають право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони провадження визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч. 2 ст. 223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
Отже, з огляду на співвідношення вимог КПК України щодо розгляду заяв та клопотань учасників з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст. 40 КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Також варто зазначити, що питання, пов'язані з доказуванням у кримінальному провадженні та проведенням слідчих (розшукових) та процесуальних дій на стадії досудового розслідування відносяться виключно до компетенції слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Слідчий суддя звертає увагу, що у кримінальному процесуальному законі не встановлені чіткі критерії оцінювання постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Доцільно встановити такі критерії щодо дотримання формальних вимог до постанови та безпосередньо змісту зазначеної постанови. При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого і його обов'язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України), та обов'язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). При цьому, слідчий суддя має оцінювати постанову у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).
Наведені ж заявником у скарзі твердження щодо необхідності скасування рішення дізнавача від 29 липня 2022 року про закриття кримінального провадження, зокрема, через те, що не проведені зазначений ним перелік слідчих та розшукових дій, є необґрунтованими та не узгоджуються із наведеними вище положеннями процесуального закону.
Слідчий суддя вважає, що доводи скарги, в тому числі, щодо не отримання зразків підпису особи, не проведення одночасного допиту заявника та свідка, допиту інших свідків, а також щодо необхідності, на його думку, проведення інших слідчих та процесуальних дій - не можуть слугувати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови.
Оцінюючи доводи скарги про це, слідчий суддя виходить з того, що дізнавач повинен діяти у межах своїх повноважень та у порядку, встановленому нормами КПК України з початку кримінального провадження та до його завершення.
При цьому, варто зазначити, що вирішення питань щодо необхідності проведення певних слідчих (розшукових) дій є дискреційними повноваженнями дізнавача під час досудового розслідування, які, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч. 4 ст. 40-1 КПК України).
Із оскарженої постанови видно, що дізнавач надав юридичну оцінку заяві ОСОБА_4 про можливе кримінальне правопорушення, а також зібраним доказам, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини кримінального провадження, в тому числі з дотриманням ст. ст. 40, 40-1 КПК України вирішив питання доцільності вжиття необхідних заходів, передбачених КПК України, щодо збирання документів та інформації в межах предмету розслідування, про що зазначив за змістом прийнятого ним рішення.
З урахуванням цього, твердження скарги щодо допущення формального підходу до перевірки доводів, викладених у заяві ОСОБА_4 , по своїй суті є оціночними судженнями самого заявника, які побудовані виключно на його власних міркуваннях та припущеннях щодо вчинення кримінального правопорушення і не підтверджуються будь-якими доказами.
Отже, доводи скарги про те, що постанова дізнавача є незаконною з підстав неповноти і необ'єктивності досудового розслідування, процесуальних порушень тощо, фактично зводяться до загальних формулювань та не містять переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Тому слідчий суддя критично ставиться до доводів заявника та його представника щодо необхідності додатково здійснити повний перелік названих ними слідчих (розшукових) та процесуальних дій за наявності вже встановлених і перевірених обставин та зібраних у провадженні доказів. А відтак, такі посилання на незаконність рішення за результатами досудового розслідування, юридично неспроможні.
Тоді як посилання особи, яка подала скаргу, на те, що дізнавачем взагалі не проведено необхідних слідчих та процесуальних дій, направлених на перевірку фактів, викладених у заяві про злочин, спростовуються наявними матеріалами кримінального провадження, аналіз яких дозволяє зробити обґрунтовані висновки щодо зазначених у скарзі обставин, які є достатніми та переконливими для констатації зазначених у постанові тверджень.
Саме процесуальне рішення дізнавача про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
В оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження є посилання на докази, які, на думку дізнавача, в достатній мірі вказують на відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Водночас, у цьому кримінальному провадженні не вбачається підстав для проведення інших слідчих (розшукових) дій чи підстав вважати, що орган досудового розслідування не мав реальної можливості з об'єктивних чи інших причин зібрати достатньо доказів для встановлення істини по справі.
Аналіз зібраних доказів дозволяє зробити висновок, що виконувати будь-які інші слідчі дії не є доцільним.
При цьому, рівень доказування має встановлюватися за стандартом «поза розумним сумнівом», тобто коли сукупність обставин, що була встановлена, виключає будь-яке інше пояснення таких обставин, окрім того, що неодмінно встановлює те, що інкримінований злочин дійсно було вчинено і особа є винною (може бути визнана винною) у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, перевіркою обставин, які були досліджені в ході проведеного досудового розслідування, в межах внесених до ЄРДР відомостей, аналізом отриманих документів установлено, що викладені ОСОБА_4 у заяві відомості щодо можливого скоєння кримінального правопорушення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження належними і допустимими доказами у їх сукупності, а тому дізнавач дійшов правильного висновку про відсутність ознак складу кримінального правопорушення й закрив кримінальне провадження.
Перевіривши доводи заявника скарги щодо передчасності постанови про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає їх безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем вжито достатніх заходів для перевірки належними і допустимими доказами викладених обставин саме в межах предмету розслідування даного кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини в справі.
Матеріали кримінального провадження та скарги не містять даних, які б ставили під сумнів висновки дізнавача і неповнота досудового розслідування не встановлена.
Варто також зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява N 70767/01) від 6 вересня 2005 року право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява № 37437/97).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши обставини провадження, які відомі на час розгляду скарги, наявні матеріали та докази з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку, керуючись законом, слідчий суддя дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, та вважає, що постанова дізнавача ВП № 2 СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 29 липня 2022 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022175440000216, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що ухвалена з дотриманням вказаних вимог закону, підстави для її скасування з наведених у скарзі підставі відсутні, а тому в задоволенні скарги потрібно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 22, 24, 91, 94, 110, 303-307, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову дізнавача ВП № 2 СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12022175440000216 від 01 липня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1