14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/18209/21
адміністративне провадження № К/990/30480/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в справі №640/18209/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
04 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду вп'яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в справі №640/18209/21.
Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198..1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частити другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 04 грудня 2018 року в справі №813/414/13-а; від 03 червня в справі №826/7542/17; від 12 червня 2018 року в справі №815/3310/17; від 22 квітня 2020 року в справі №826/26660/15; від 01 лютого 2021 року в справі №826/12509/18; від 23 жовтня 2020 року в справі №826/10616/17; від 04 грудня 2018 року в справі №813/414/13-а; від 21 березня 2018 року в справі №817/210/17; від 06 червня 2018 року в справі №826/20003/14; від 13 лютого 2020 року в справі №826/14627/15; від 30 жовтня 2018 року в справі №826/5917/17
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.
У касаційній скарзі викладено обставини справи, процитовано норми, що регулюють спірні правовідносини, зроблено посилання на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки, що ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи та обумовлені іншим складом доказів та їх оцінкою судом. Скаржник не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржник не виконав роз'яснення Верховного Суду, наведені в ухвалах про повернення касаційних скарг, щодо викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України.
Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в справі №640/18209/21 повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Чумаченко