14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 320/2485/22
адміністративне провадження № К/990/29458/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 320/2485/22 за позовом ОСОБА_2 до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У 2022 році ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі, орієнтовною площею 2,0 га.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з указаними ухвалою та постановою, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною другою статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення позовної заяви, поставивши можливість такого оскарження у залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Аналіз ухвалених у цій справі судових рішеннях і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись частиною другою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 320/2485/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.Л. Мороз Т.Г. Стрелець А.І. Рибачук