Справа №524/2120/22
Провадження №2/524/2447/22
07 листопада 2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю, ухвалив таке рішення.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вони з відповідачем є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із нею. Вона створила всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про визнання позову.
Ухвалою суд від 17 червня 2022 року судом закрито підготовче провадження та витребувано від Органу опіки і піклування в особі Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області висновок.
Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Автозаводським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, актовий запис №718.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16.08.2021 по справі № 524/5287/21 між сторонами розірвано шлюб.
Син сторін зареєстрований та проживає разом із матір'ю.
В ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною першою статті 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
На переконання суду, визначення місця проживання малолітнього сина сторін разом із матір'ю на даний час відповідає його інтересам з огляду на вік дитини та тривалість його проживання із матір'ю.
Крім того, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем.
Враховуючи вік дитини та тривалість його проживання разом із матір'ю, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 судові витрати в сумі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ