вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"14" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/857/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гупалюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “Радос”
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",
про стягнення 27 281,82 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Д. Кобеляцький, ордер АЕ № 1157901 від 12.10.2022,
від відповідача: не з'явився,
У жовтні 2022 року Приватне підприємство “Радос” звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 27 281,82 грн, з яких: 13 465,43 грн 3% річних та 13 816,36 грн інфляційні за договором поставки № 53-122-01-19-08905 від 28.11.2019.
Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із з позовною заявою, 28.11.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-19-08905 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1 055 400,00 грн, що стверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений повністю, проте із простроченням. За недотримання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 13 465,43 грн 3% річних та 13 816,36 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України.
03.11.022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити та зазначає, що позивач вимоги про оплату інфляційних втрат в сумі 13 816,39 гри та 3 % річних в розмірі 13 465,43 грн до відповідача не заявляв, а тому у відповідача не виникло відповідного обов'язку по сплаті вказаних сум. Повідомляє, що підприємство відповідача перебуває у складному фінансовому становищі. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу ДП “НАЕК “Енергоатом” та виконання ним своїх зобов'язань перед державою, працівниками, кредиторами, у тому чслі державними банками та контрагентами. Така ситуація на ринку електричної енергії виникла, зокрема, у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом” та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, а також фінансової кризи неплатежів, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 910/9911/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, якою задоволено позовні вимоги ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Енергоатом-Трейдинг” про стягнення з ДП “Гарантований покупець” пені в розмірі 14 621 024,37 грн, 3% річних у розмірі 7 183 652,33 грн, інфляційних в розмірі 12 288 543,62 грн та штрафу у розмірі 32 852 270,35 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 794 500,00 грн. Також постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі № 910/11610/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2022, стягнуто з ДП “Гарантований покупець” на користь ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Енергоатом-Трейдинг” заборгованість у розмірі З 747 022 503,50 грн основного боргу, пеню у розмірі 39 035 776,71 грн, штраф у розмірі 134 939 622,10 грн, 3% річних у розмірі 26 682 969,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 768780,75 грн та судовий збір у розмірі 735 561,45 грн. Просить суд врахувати, що ДП “НАЕК “Енергоатом” є суб'єктом стратегічного значення, а тому значний обсяг коштів спрямовується на забезпечення безперебійної роботи та безпеки атомних станцій. У зв'язку з військовою агресією російської федерації, окупацією ВП “Запорізької АЕС”, ДП “НАЕК “Енергоатом” вимушений збільшувати в рази розмір коштів для забезпечення безаварійної, стабільної роботи АЕС та на забезпечення охорони АЕС в цілому, наслідком чого є безпека не тільки України, а і світу. Крім цього, відповідач вказує на необгрунтованість заявлених витрат і професійну правничу допомогу та необхідність зменшення їх розміру.
08.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній спростовує твердження відповідача про передчасність позовних вимог та зазначає, що 21.05.2022 на адресу відповідача (відокремленого підрозділу) пред'явлено претензію № 2005/1 від 20.05.2020, яка отримана його відповідальною особою 26.05.2020. Спосіб захисту порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України та відповідними нормами ГПК України, тому зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися таким способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України. Вважає, що скрутне матеріальне становище, що спричинене економічно ситуацією в країні, не є підставою для відмови від позову, оскільки тяжка економічна ситуація у країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів. Зазначає, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/11610/20 стягнуто на користь відповідача більше ніж 4,14 млрд грн, що вказує про наявність в останнього коштів і повне небажання своєчасно виконувати обов'язки з оплати товару за договором поставки. Вказує, що зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення неустойки (штрафних санкцій) і відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав - інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошові коштів за надані ним послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 справі № 918/116/19. Заперечує щодо зменшення заявлених витрат і професійну правничу допомогу.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 19.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.11.2022.
20.10.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 21.10.2022.
03.11.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 03.11.2022.
07.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про виправлення
описки у відзиві.
У судовому засіданні 07.11.2022 оголошено перерву на 14.11.2022.
07.11.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 09.11.2022.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд
установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
28.11.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-19-08905 (договір), за п. 1.1. якого позивач (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.
Відповідно до п. 11.1. договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2019, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.
За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є товар: 18420000-9, рукавички захисні в асортименті, які передбачені специфікацією № 1 до цього договору.
Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 879 500,00 грн, крім того ПДВ - 175900,00 грн. Загальна сума договору становить 1 055 400,00 грн.
Кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.
Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено строк поставки продукції: 45 календарних днів з дати оприлюднення цього договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно з Законом України “Про публічні закупівлі”. Продукція поставляється на умовах DDP згідно з “Інкотермс-2010”. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" Енергоатом". При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та цим договором.
У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).
Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП “НАЕК “Енергоатом”: “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС” СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, сертифікат відповідності, декларація про відповідність вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту, сертифікат експертизи типу, висновок санітарно - епідеміологічної експертизи. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС” СОУ НАЕК 038:2017. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов'язаний усунути виявлені невідповідності протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором. Постачальник зобов'язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України, та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію шляхом направлення її на електронну адресу замовника.
Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції, що підтверджується видатковими накладними № 195 від 13.12.2019 на суму 129 621,60 грн, № 192 від 16.12.2019 на суму 726 003,00 грн, № 196 від 19.12.2019 на суму 199 775,40 грн, а всього на загальну суму 1 055 400,00 грн.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС”. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5- ти робочих днів з дати оформлення ярлика.
У порушення умов договору відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію на суму 1 055 400,00 грн з простроченням, що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.03.2020 № 2945 на суму 129 621,60 грн, 26.05.2020 № 4602 на суму 40 000,00 грн, 08.07.2020 № 5586 на суму 159 775,40 грн, 15.07.2020 № 5770 на суму 50 000,00 грн, 21.07.2020 п/д № 5916 на суму 25 000,00 грн, 31.07.2020 № 6111 на суму 40 000,00 грн, 04.08.2020 № 6370 на суму 111 003,00 грн, 05.08.2020 № 6437 на суму 50 000,00 грн, 07.08.2020 № 6461 на суму 40 000,00 грн, 11.08.2020 № 6503 на суму 50 000,00 грн, 13.08.2020№ 6524 на суму 360 000,00 грн.
Судом установлено, що основний борг станом на день звернення до суду відсутній.
За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 13 465,43 грн 3% річних та 13 816,36 грн інфляційних.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні
покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і заплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором абозаконом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартість поставленого позивачем товару сплатив у повному розмірі.
Заразом позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов'язання здійснив нарахування 13 465,43 грн 3% річних та 13 816,36 грн інфляційних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 13 581,45 грн (при заявленому - 13 465,43 грн), а других - 10 939,03 грн (при заявленому - 13 816,39 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річні підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а інфляційні - частково.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)
розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом
справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються зі судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 219,25 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Приватного підприємства “Радос” до Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія" Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 27 281,82 грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ " Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Приватного підприємства “Радос” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд.49, ідентифікаційний код 25522053) 13 465,43 грн 3% річних та 10 939,03 грн інфляційних.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 877,36 грн інфляційних відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ " Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Приватного підприємства “Радос” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд.49, ідентифікаційний код 25522053) 2 219,25 судового збору.
Позивач: Приватне підприємсто “Радос” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.
Запорізька, буд.49, ідентифікаційний код 25522053).
Відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційноїінстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 14.11.2022.
Суддя О.Андрійчук