Справа № 282/824/22
Провадження № 1-кп/282/139/22
14.11.2022
смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022060430000100 від 02.08.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стрижівка Любарського району Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інваліда ІІІ групи з дитинства, раніше несудимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
01 серпня 2022 року о 19 год. 20 хв., тобто в період дії на території України воєнного стану, ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна прийшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, обвинувачений, усвідомлюючи, що його злочинні дії є відкритими для продавця даного магазину та інших сторонніх осіб, але ігноруючи це, розуміючи протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів з даного магазину відкрито викрав одну пляшку пива торговельної марки «Львівське» вид «1715» 2,3 л. У свою чергу, на зауваження продавця щодо оплати товару ОСОБА_4 почав втікати з приміщення вказаного магазину, тримаючи при собі викрадені речі та в подальшому з місця злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Своїми злочинними діями, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 72 грн. 29 коп.
При розгляді справи в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав повністю та дав суду відповідні пояснення по справі, повністю підтвердивши вказані вище обставини. Вказав, що у вчиненому щиро розкаюється та просив суворо його не карати. Також обвинувачений вказав, що у зв'язку з подіями в країні, а також тим що його батько був призваний для проходження військової служби, він мав пригнічений стан, що й спонукало його до вчинення даного кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_6 до суду не з'явився, надіслав заяву, в якій просив судовий розгляд проводити за його відсутності. Щодо призначення міри покарання обвинуваченому, просив суд не позбавляти його волі, оскільки він повністю відшкодував заподіяну шкоду, особисто вибачився, а тому будь-яких претензій до обвинуваченого він не має і вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України показами обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене обвинувачення, а тому, суд при дослідженні доказів обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду, зміст цих обставин, з'ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Проаналізувавши всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.186 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").
В судовому засіданні прокурор та захисник ОСОБА_5 вважали за можливе призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.186 КК України.
Так, відповідно до ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Встановивши в судовому засіданні такі обставини, як беззаперечне визнання вини обвинуваченим, щире каяття, усвідомлення протиправності своїх дій, невелику шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, особисте вибачення обвинуваченого перед потерпілим, добровільне відшкодував ним завданої шкоди, суд на підставі ст.66 КК України, визнає ці обставини пом'якшуючими і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину.
Встановлені обставини свідчать про те, що мета кари - виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права - не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України, що буде відповідати принципу розумності та справедливості і буде необхідним і достатнім видом покарання для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, враховуючи наявність пом'якшуючих вину обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 положення ст.69 КК України, тобто вважає за можливе призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Окрім того, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, однак, матеріальна шкода, яка завдана неправомірними діями обвинуваченого потерпілому є невеликою, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений особа молодого віку, раніше несудимий, неодружений, інвалід ІІІ групи з дитинства, перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, пройшов рекомендований курс лікування, що вказує на усвідомлення останнім своїх проблем та намагання їх виправити, враховуючи те, що під час судового засідання обвинувачений засвідчив критичне ставлення до вчиненого, щире каяття, вибачився перед потерпілим, добровільно відшкодував завдану шкоду, позицію потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі, суд дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства і вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на ОСОБА_4 обов'язки передбачені ст.76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових злочинів.
Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню становлять 755 грн. 12 коп.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 532 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - не встановлені.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок витрат пов'язаних із проведенням судово-товарознавчої експертизи.
Речовий доказ по справі - порожню пластикову пляшку з-під пива «Львівське 1715», ємністю 2,3 л., яка знаходиться на зберіганні у кімнаті схову речових доказів Відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, після набрання вироком суду законної сили - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1