Справа № 159/4575/22
Провадження № 2-о/159/197/22
11 листопада 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Спасюк К.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), з участю заінтересованої особи - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявоюпро видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 (шість) місяців.
Заява обґрунтована тим, що заявник проживає в АДРЕСА_1 . Разом з заявником за вказаною адресою проживає його матір ОСОБА_4 , рідна сестра ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 .
Заявник вказує, що ОСОБА_3 не працює, зловживає алкогольними напоями та веде аморальний спосіб життя.
Зокрема, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2019 року ОСОБА_3 було позбавлено батьківський прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , опікою та вихованням якого на даний час займаються батьки заявника.
Заявник вказує, що ОСОБА_3 періодично, з'являючись додому у стані алкогольного сп'яніння, веде себе агресивно, влаштовує скандали, на зауваження не реагує, погрожує фізичною розправою, принижує і ображає заявника та матір нецензурними словами.
З приводу вказаних фактів домашнього насильства, в критичних ситуаціях заявник був вимушений неодноразово звертатися до органів поліції.
В результаті розгляду звернень ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Однак, не зважаючи на застосування до ОСОБА_3 заходів адміністративного впливу, остання своєї поведінки не змінює, продовжує вчиняти фізичне та психологічне насильство, у зв'язку з чим спільне проживання з нею в квартирі є нестерпним та небезпечним.
Таким чином заявник вважає, що він є особою, яка зазнала домашнього насильства, та, з метою забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо заявника, необхідно застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний припис на строк 6 (шість) місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на неї обов'язки, а саме - заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник в судовому засіданні свою заяву підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Вказував на те, що він має інвалідність ІІ-ї групи, а сестра постійно вчиняє скандали, погрожує фізичною розправою, в зв'язку з чим спільне проживання є нестерпним. Просив заяву задовольнити.
Представник заявника - адвокат Горблюк Р.В. в судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Заінтересована особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, оскільки її брат сам провокує конфлікти з метою захоплення батьківської квартири. Просила відмовити в задоволенні заяви.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, на яких ґрунтується заява, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд прийшов до висновку наявність законних підстав для часткового задоволення даної заяви з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Відповідно до ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.
Заявник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що заявник та заінтересована особа проживають разом в квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до повідомленням Ковельського РУП ГУНП у Волинській області підтверджено, що заявник, починаючи з 10.08.2019 року, неодноразово звертався в поліцію щодо негативної поведінки заінтересованої особи. Такі звернення були 10.08.2019 року, 14.02.2021 року, 11.02.2022 року та 16.07.2022 року. Крім цього, були застосовані заходи адміністративного впливу, зокрема ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності відповідно за ч.ч. 1, 2 ст.173-2 КУпАП.
Зазначені обставини підтверджуються і відповідними постановами про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо брата ОСОБА_1 .
Крім цього, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2019 року ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано малолітню дитину органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області для подальшого її влаштування.
Як вбачається із вказаного рішення, ОСОБА_3 надмірно вживає алкогольні напої, створює бійки.
Аналізуючи вищенаведені докази, суд прийшов до висновку про доведеність факту заподіяння систематичного психологічного насильства щодо заявника з підстав різного роду конфліктів на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_3 .
Зазначеними доказами підтверджено також наявність відповідних ризиків застосування насильства ОСОБА_3 і в майбутньому, а тому суд, задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису, виходить з такого.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Враховуючи викладене, суд вважає, що тривалість та системність протиправної поведінки ОСОБА_3 свідчить про те, що остання не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому доводи заявника про ризик продовження кривдником таких дій по відношенню до нього, а отже і необхідність застосування обмежувального припису, є обґрунтованими.
В той же час, суд не вбачає підстав для встановлення максимального строку дії такого припису, а тому заява в цій частині підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 350-2, 350-6, 350-7 ЦПК України, на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суд, -
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій в АДРЕСА_2 , фактично проживаючій по АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження її прав та покласти на неї такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Обмежувальний припис видати строком на строк 3 (три) місяці.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису - віднести на рахунок держави.
Копію рішення направити Ковельському РУП ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Повний текст рішення складено та підписано 14 листопада 2022 року.
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК