ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 листопада 2022 року м. Київ № 640/5526/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у м. Києві (далі - ВПВР Управління ЗПВР у м. Києві та Київській області або Відділ, відповідач), з вимогами:
- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у м. Києві, спрямовані на стягнення коштів з ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №57703109 незаконними;
- скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. про стягнення виконавчого збору у ВП №53497734 від 14.11.2018;
- скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. про відкриття виконавчого провадження №57703109 від 16.11.2018;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у м. Києві Амброського Андрія Вікторовича про арешт майна боржника від 18.01.2022 у виконавчому провадженні №57703109;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у м. Києві Амброського Андрія Вікторовича про арешт коштів боржника від 18.01.2022 у виконавчому провадженні №57703109;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у м. Києві Амброського Андрія Вікторовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.01.2022 у виконавчому провадженні №57703109.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
09.06.2022 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, як таку, що не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.
20.10.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду в частині вимог щодо:
- скасування постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. про стягнення виконавчого збору у ВП №53497734 від 14.11.2018;
- скасування постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. про відкриття виконавчого провадження №57703109 від 16.11.2018.
Ухвалою суду від 20.10.2022 продовжено розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині вимог:
- визнати дії ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві та Київській області, спрямовані на стягнення коштів з ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №57703109 незаконними;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу Амброського Андрія Вікторовича про арешт майна боржника від 18.01.2022 у виконавчому провадженні №57703109;
- скасувати постанову старшого державного Відділу Амброського Андрія Вікторовича про арешт коштів боржника від 18.01.2022 у виконавчому провадженні №57703109;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу Амброського Андрія Вікторовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.01.2022 у виконавчому провадженні №57703109.
Також ухвалою суду від 20.10.2022 за результатами розгляду клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання відмовлено.
На виконання вимоги суду відповідачем надані копії матеріалів виконавчого провадження №57703109, а також копію акта знищення матеріалів виконавчого провадження №53497734.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи у частині вимог, розгляд яких здійснює суд у цьому провадженні, суд констатує таке.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує на те, що виконавчий лист №754/7187/15-ц від 21.12.2016, на виконання якого було відкрито виконавче провадження №53497734, був повернутий стягувачу без виконання. А оскільки виконавчий лист не був виконаний, підстави для стягнення виконавчого збору, на переконання представника позивача, відсутні. Представник позивача стверджує, що державним виконавцем не вчинено заходів примусового виконання судового рішення, які б призвели до виконання рішення і сума заборгованості, визначена у виконавчому листі, фактично не стягнута. Такі обставини, за твердженням представника позивача, вказують на відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору.
Заперечуючи наявність підстав для задоволення позову представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує про правомірність дій і рішень державного виконавця у спірних відносинах. Представник відповідача вказує на дотримання виконавцем вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження №57703109 та про відсутність підстав для застосування частини п'ятої цієї норми Закону, що визначає виключні випадки, коли виконавчий збір не стягується.
У відповіді на відзив позивач висловив своє критичне ставлення до посилань відповідача щодо неможливості надати матеріали виконавчого провадження № 53497734, а також повторно наголосив на своїх твердженнях про те, що без реального виконання рішення суду у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, який визначений у відповідній постанові, а розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника повинен бути пропорційним до фактично стягнутої суми.
Дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 53497734 з примусового виконання виконавчого листа № 754/7187/15-ц, виданого 21.12.2016 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту №10-29/3188 від 04.04.2007 у розмірі 10819285,97 грн.
14.11.2018 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Також 14.11.2018 на підставі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням пункту 8 Розділу III Інструкції з примусового виконання рішень державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору №53497734.
Керуючись положеннями статей 4, 5, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 16.11.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57703109 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53497734, виданої 14.11.2018 ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у місті Києві про стягнення ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1081928,60 грн.
В рамках виконавчого провадження №57703109 у зв'язку із невиконанням боржником постанови №53497734, виданого 14.11.2018 державним виконавцем прийняті постанови:
- від 18.01.2022 про арешт майна боржника (квартиру АДРЕСА_1 );
- від 18.01.2022 про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику;
- від 20.01.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме: на дохід у ТОВ «ДОМЕСТІКХЕЛПЕР».
Незгода позивача із діями державного виконавця у ВП №57703109, у якому стягується виконавчий збір у сумі 1081928,60 грн, у тому числі і з постановами про накладення арешту і звернення стягнення на дохід, зумовила звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
На підставі пункту восьмого Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5), виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, дії державного виконавця Відділу по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №57703109 від 16.11.2018 по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору №53497734 від 14.11.2018 вчиненім у відповідності до положень законодавства, чинного на час її прийняття та з урахуванням тих обставин, що склалися на той час.
Суд також вважає за доцільне зазначити про таке.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України від 21.04.1991 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження 53497734 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
За текстом частин першої, третьої статті 27 Закону №606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII (набрав чинності 05.10.2016) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Факт невиконання вимог державного виконавця у виконавчому провадженні №53497734 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту № 10-29/3188 від 04.04.2007 у розмірі 10819285,97 грн позивачем не заперечується. Так у позовній заяві стверджується: «фактично жодних сум державним виконавцем не було стягнуто в рамках ВП №53497734, та фактично не відбулося стягнення на підставі виконавчого листа №754/7187/15-4 від 21.12.2016».
Тобто, вимоги виконавчого документа боржником у добровільному порядку на час винесення постанови від 14.11.2018 у ВП 53497734 про стягнення виконавчого збору і на час винесення постанови 16.11.2018 про відкриття виконавчого провадження №57703109 по виконанню постанови №53497734 від 14.11.2018 не виконані.
Що стосується доводів представника позивача про неможливість стягнення виконавчого збору з боржника без фактичного виконання судового рішення, суд вважає за доцільне вказати на таке.
Як вже зазначалось судом, відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України №2475-VIII від 03.07.2018, що набрав чинності 28.08.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частина друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28.08.2018.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018, у частині другій статті 27 Закону №1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Отже, після 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
При цьому, оскаржувані дії по відкриттю виконавчого провадження №57703109 і вчинення інших дій державного виконавця у цьому провадженні мали місце 16.11.2018 і 18 та 20.01.2022.
Таким чином, оскаржувані дії, вчинені відповідно до редакції Закону України «Про виконавче провадження» після 28.08.2018, яка визначала обрахування виконавчого збору відносно тієї суми, яка підлягала стягненню, а не тієї, що фактично стягнута.
Таке застосування норм матеріального права з урахуванням дії закону в часі узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постановах: від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90073571), від 19.01.2022 у справі №640/7697/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103029619) а також від 11.08.2021 у справі №300/3260/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98947148).
Щодо посилань представника позивача на пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 та висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 15.02.2018 у справі №910/1587/13, такі не можуть бути враховані судом при розгляді цієї справи, оскільки були ухвалені за інших фактологічних умов і нормативного регулювання.
З огляду на викладене в сукупності, дії державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та інші, вчинені у рамках ВП №57703109 і спрямовані на стягнення коштів з ОСОБА_1 в рамках цього виконавчого провадження визнаються судом такими, що відповідають приписам чинного на час їх вчинення законодавства, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що протиправність постанов державного виконавця у ВП №57703109 від 18.01.2022 про арешт майна боржника, від 18.01.2022 про арешт коштів боржника і від 20.01.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника мотивовані представником позивача виключно із посиланням на протиправність стягнення з позивача виконавчого збору у ВП №53497734, і такі доводи визнані судом безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства, - підстави для їх задоволення також відсутні. При цьому інших доводів на обґрунтування протиправності постанов державного виконавця, які могли б бути проаналізовані судом у цьому провадженні представником позивача не викладені.
З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у визначені частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Н.А. Добрівська