31.08.2006 Справа № А17/61
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Зайка К.П., довіреність №072 від 07.02.06, начальник криворізької квартирно-експлуатаційної частини району, м. Кривий Ріг;
від відповідача: Сігалова М.Є., довіреність №15270/10/100 від 16.08.06, головний держподатінспектор юридичного відділу;
від відповідача: Самок О.А., довіреність №16115/10/100 від 30.08.06, держподатревізор-інспектор відділу Південної МДПІ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року;
у справі №А17/61;
за позовом Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області;
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області;
про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач, Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області
звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:
№0000372600/0 від 16 вересня 2005 року
№0000372600/1 від 21 жовтня 2005 року
№0000372600/2 від 13 грудня 2005 року про дорахування зобов'язань по податку з власників транспортних засобів на загальну суму 31879,07 гривень з яких 21361 гривень основні платежі та 10518,07 гривень штрафні санкції, прийнятих Відповідачем Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Кривому Розі Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підприємство Позивача повністю фінансується з державного бюджету, за своїм правовим статусом є державною установою, майно належить їй тільки на праві оперативного управління, повністю підпорядковується Міністерству оборони України, воно не є власником транспортних засобів і тому не підпадає під визначення платника податку, що міститься в статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів».
Постановою господарського суду у справі №А17/61 від 27 квітня 2006 року (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Господарський суд у судовому засіданні встановив, що транспортні засоби не належать Позивачеві на праві власності, а були йому передані лише на праві оперативного управління, тому Позивач не є платником податку у розумінні статті 1 Закону “Про податок з власників транспортних засобів».
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Судом при вирішенні спору не прийнято до уваги наступні вимоги статті 137 Господарського кодексу України, якою право оперативного управління прирівнено до права власності та виникає у отримувача майна в момент його передачі.
Тому відповідно до статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби та відповідно до статті 2 цього Закону зареєстровані в якості об'єктів оподаткування під відповідними кодами Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Тобто цей податок сплачується за власні транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємств, при цьому на сплату податку не впливають такі фактори, як обмеженість використання, неексплуатація транспортних засобів чи експлуатація неповний рік.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається, що
відповідно довідки про включення Позивача до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №429 вбачається, Позивач належить до державної форми власності, фінансується з Державного бюджету, його органом управління є Міністерство оборони України.
Все майно Позивача, у тому числі і транспортні засоби, належить Збройним Силам України на праві власності та передається військовим частинам в користування за нарядами вищестоящих квартирно-експлуатаційних управлінь, у яких воно знаходиться в оперативному управлінні.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про збройні сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що транспортні засоби не належать Позивачеві на праві власності, а були йому передані лише на праві оперативного управління, то Позивач не є платником податку у розумінні статті 1 Закону “Про податок з власників транспортних засобів».
А також судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, відповідно до статті 137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, свідчить лише про однакові засоби захисту права оперативного управління і права власності, і не є підставою робити висновок про тотожність ознак права оперативного управління і права власності.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року, у справі №А17/61, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько