м. Вінниця
14 листопада 2022 р. Справа № 120/8410/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви слідує, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2022 року по справі №120/19873/21-а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року та донараховано позивачу пенсію в сумі 122269,88 грн. Разом з тим, виплату вказаної суми пенсії відповідачем не проведено.
В подальшому, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо виплати йому відповідної заборгованості.
Листом від 30.06.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено про те, що заборгованість включена до Реєстру судових рішень та буде виплачена в порядку черговості.
Позивач вважає протиправними такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а тому звернувся з цим позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року у розмірі 122269, 88 грн. та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області таку заборгованість, а також провести індексацію пенсії та виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Більш того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Верховний Суд також зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, встановленому статтею 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, що, на думку суду, стосується і похідних від цього вимог.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України, зокрема, зазначених вище.
Невиконання судового рішення або виконання такого рішення не у повному обсязі не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Крім того, ч. 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що неможливо зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого (нового) судового рішення в іншій справі, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом, зокрема на підставі виконавчого листа суду, який ухвалив відповідне рішення.
Враховуючи фактичні обставини справи, а також положення чинного законодавства, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості в межах адміністративної справи №120/19873/21-а звертатися до суду в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України з метою забезпечення виконання рішення суду, яке на його думку виконано неналежним чином, адже питання виплати позивачу недоплаченої пенсії в сумі 122269, 88 грн. охоплюється рішенням суду у справі №120/19873/21-а та належить до предмету його виконання.
З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення по справі №120/19873/21-а, яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року у розмірі 122269, 88 грн. та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області такої заборгованості на користь ОСОБА_1 .
Подібна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 року у справі №120/3725/20-а, у постанові від 29.10.2020 року у справі №120/4640/20-а.
Керуючись ст.ст. 14, 238, 373,383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року у розмірі 122269, 88 грн. та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області такої заборгованості на користь ОСОБА_1 .
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович