м. Вінниця
07 листопада 2022 р. Справа № 120/5426/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Компанієць Р.Р.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Гунди О.Т.
представників відповідача: Васютенко К.В., Мандзюка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Військової частини НОМЕР_1
про: визнання протиправним та скасування наказу
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 №50 про результати службового розслідування стосовно порушення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи майором ОСОБА_1 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями по відношенню до начальника відділення персоналу майора ОСОБА_2 та стосовно висловлення погрози насильством майором ОСОБА_1 начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 №50, адже на його переконання, він був прийнятий за результатами службового розслідування, проведеного з порушенням процедури та з позбавленням його прав, визначених Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Ухвалою суду від 22.07.2022 відкрито провадження в цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи. Також, даною ухвалою витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування відносно майора ОСОБА_1 , на підставі яких винесено оскаржуваний наказ від 16.06.2022 №50.
16.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що службове розслідування відносно позивача проведено виключно у відповідності до передбаченого Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2022 № 190 "Про призначення службового розслідування щодо порушення статутних правил взаємовідносин військовослужбовців та погрози насильства щодо начальника військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ", відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі Запиту начальника 8 відділу 9 управління ДВКР СБ України ОСОБА_4 від 17.05.2022 №17/9/8 -1389 нт., визначено проведення службового розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли порушенню проходження військової служби та встановлення ступеня вини позивача.
На підставі зазначеного наказу, заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 було проведено службове розслідування, встановлено ступінь вини позивача та причини вчинення правопорушень, що детально описано в матеріалах службового розслідування стосовно майора ОСОБА_1 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №50 від 16.06.2022 "Про результати службового розслідування щодо порушення статутних правил взаємовідносин військовослужбовців та погрози насильства щодо начальника військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 " за порушення вимоги статей 11, 16, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Крім того, з метою встановлення наявності в діях майора ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405 КК України, ч. 1 ст. 406 КК України та на виконання абз. 4 ст. 85 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» та п.6 розділу 6 «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» повідомлено уповноважений підрозділ (орган досудового розслідування) для реєстрації та подальшого проведення досудового розслідування.
Як було встановлено під час проведення службового розслідування, майором ОСОБА_1 порушено вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме:
- не виявлення поваги до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяння їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- не додержання правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
У зв'язку із чим, просить відмовити у задоволені позову.
Також представником відповідача надано витребувані докази.
Ухвалою суду від 19.09.2022 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
03.10.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову. Зокрема зазначає, що позивача ні усно, ні письмово не ознайомили з наказом про призначення службового розслідування №190 від 25.05.2022 та актом службового розслідування №916 від 16.06.2022, письмово не ознайомили з наказом №50 від 16.06.2022 про проведення службового розслідування.
Щодо проведеного розслідування зазначає, що у пункті "вина військовослужбовця" міститься лише посилання на відповідні статті Статуту, проте жодного факту вини ОСОБА_1 не доведено; у пункті "причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилася" міститься лише припущення - "можуть міститись ознаки кримінальних правопорушень, а відтак причинний зв'язок може бути встановлений під час проведення досудового розслідування". У пункті "причини та умови, що сприяли правопорушенню" основна причина правопорушення не вказана, даний пункт містить лише припущення - "основна причина вчинення може бути встановлена під час проведення досудового розслідування", тому представник позивача зазначає про упередженні висновки службового розслідування. Крім того, твердження щодо погрози розстрілом начальнику вважає наклепом, адже положення абз. 3 пункту 6 Дисциплінарного Статуту ЗСУ командуванням в/ч застосовано не було.
04.10.2022 від представника позивача надійшла заява про виклик свідків - начальника штабу в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 та офіцера відділення військово-цивільного співробітництва в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_7
12.10.2022 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що за результатами проведеного службового розслідування було встановлено порушення майором ОСОБА_1 вимог статей 11, 16, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Також звертає увагу, що виходячи з пояснень полковника ОСОБА_3 та майора ОСОБА_8 , майор ОСОБА_1 висловлював погрози, як в сторону полковника ОСОБА_3 так і майора ОСОБА_9 чим порушив військову дисципліну та зазначені вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Щодо посилання позивача на обов'язки командира вживати заходи щодо затримання військовослужбовця згідно Дисциплінарного статуту ЗСУ, то представник відповідача вказав, що в акті службового розслідування вказано, що в діях майора ОСОБА_1 можуть містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 405 КК України та частиною 1 статті 406 КК України, що потребують встановлення уповноваженими органами під час проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Ухвалою суду від 26.10.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача про виклик та допит в якості свідків начальника штабу в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 та офіцера відділення військово-цивільного співробітництва в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_7 відмовлено, з тих підстав, що матеріали справи містять достатній обсяг необхідних доказів, які підтверджують обставини, що належить з'ясувати у справі, а підтвердити чи спростувати факти, на які посилаються сторони, дані особи не зможуть.
У судовому засіданні 07.11.2022 представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позові та у відповіді на відзив, та просила суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 №50 про результати службового розслідування стосовно порушення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи майором ОСОБА_1 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.
Представники відповідача, у свою чергу просили у задоволені адміністративного позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
17.05.2022 командиру військової частини НОМЕР_1 від 8 відділу 9 управління ДВКР СБ України надійшов запит щодо надання інформації, який зареєстрований за вх.№863. У запиті зазначено, що у ході контррозвідувального забезпечення 120 окремої бригади територіальної оборони отримано дані щодо наявності можливих фактів образи честі і гідності військовослужбовців та погрози або насильства щодо начальника. Так, 04 травня 2022 року під час виконання майором ОСОБА_9 службових обов'язків щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, майор ОСОБА_1 вчинив погрозу насильством відносно нього шляхом відповідного висловлення в приміщенні військової частини НОМЕР_1 у присутності підлеглого особового складу. Крім того, 13 травня 2022 року при постановці завдань, засобами телефонного зв'язку вищевказаний військовослужбовець вдався до погроз насильством начальнику штабу - першому заступнику командира бригади полковнику ОСОБА_3 , а саме погрози щодо його розстрілу. Аналіз наведеного свідчить про необхідність вжиття заходів, спрямованих на встановлення обставин, які сприяли вчиненню ймовірного правопорушення майором ОСОБА_1 шляхом проведення службового розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2022 № 190 "Про призначення службового розслідування щодо порушення статутних правил взаємовідносин військовослужбовців та погрози насильства щодо начальника військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ", відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 №1503/31371 та відповідно Запиту начальника 8 відділу 9 управління ДВКР СБ України ОСОБА_4 від 17.05.2022 №17/9/8 -1389 нт., визначено проведення службового розслідування по факту порушення майором ОСОБА_1 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями відносно майора ОСОБА_9 , а також стосовно висловлення погрози насильством майором ОСОБА_1 начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_3 . Провести службове розслідування доручено заступнику командира військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_5 .
На підставі зазначеного наказу, заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 було проведено службове розслідування, що відображено у акті службового розслідування №916 від 16.06.2022.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №50 від 16.06.2022 "Про результати службового розслідування щодо порушення статутних правил взаємовідносин військовослужбовців та погрози насильства щодо начальника військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 " за порушення вимоги статей 11, 16, 49, 50, 28-29, 30, 31-33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана». Крім того, з метою встановлення наявності в діях майора ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405 КК України, ч. 1 ст. 406 КК України та на виконання абз. 4 ст. 85 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» та п.6 розділу 6 «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» визначено повідомити уповноважений підрозділ для подальшого проведення досудового розслідування.
Не погоджуючись із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №50 від 16.06.2022 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Підстави припинення контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби наведені у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згідно з частиною 8 цієї статті однією з підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду є позбавлення військового звання в дисциплінарному порядку (підпункт «в» пункту 1).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Згідно з приписами статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) попередження про неповну службову відповідність;
д) пониження в посаді;
е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь;
є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Статтею 67 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що командувач військ оперативного командування, командир корпусу щодо підлеглих прапорщиків (мічманів) користуються правом накладати дисциплінарні стягнення в повному обсязі цього Статуту.
Відповідно до статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на "Ви". Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово "пане (пані)". Наприклад: " ОСОБА_10 ", "Пане (пані) солдат"; " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", "Пане (пані) сержанте"; " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", "Пане (пані) лейтенанте" (стаття 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
В основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Згідно з матеріалами справи, підставою для покладення на позивача такої відповідальності стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме: вимог статей 11, 16, 49, 50, 28-29, 30, 31-33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у зв'язку із чим наклалено дисциплінарне стягнення «догана». Крім того, з метою встановлення наявності в діях майора ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405 КК України, ч. 1 ст. 406 КК України та на виконання абз. 4 ст. 85 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» та п.6 розділу 6 «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» визначено повідомити уповноважений підрозділ для подальшого проведення досудового розслідування.
З цього приводу суд звертає увагу, що даний наказ було прийнято на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2022 № 190 про призначення службового розслідування, у зв'язку із чим проведено службове розслідування стосовно "порушення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи майором ОСОБА_11 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями по відношенню до начальника відділення персоналу майора ОСОБА_12 та стосовно висловлення погрози насильством майором ОСОБА_1 начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ".
Судом досліджено матеріали службового розслідування, зокрема акт №916 та пояснення начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , начальника відділення персоналу майора ОСОБА_12 , а також пояснення заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 .
Відповідно до акту службового розслідування №916 у пункті "вина військовослужбовця" зазначено, що в діях майора ОСОБА_13 вбачаються порушення статей 11, 16, 49, 50, 28-29, 30, 31-33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. В цьому його вина доведена. Крім того, у висловлюваннях майора ОСОБА_13 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405 КК України та ч. 1 ст. 406 КК України.
У пункті "Причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовців та подією, що трапилось" вказано, що оскільки в діях майора ОСОБА_13 можуть міститись ознаки кримінальних правопорушень, а відтак причинний зв'язок може бути встановлений під час проведення досудового розслідування.
Пункт акту службового розслідування "Вимоги нормативно - правових актів, інших актів законодавства, які було порушено" містить посилання на те, що майором ОСОБА_1 порушено вимоги статей 11, 16, 49, 50, 28-29, 30. 31-33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того в діях майора ОСОБА_1 можуть міститися ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405 КК України та ч. 1 ст. 406 КК України.
У пункті "Причини та умови, що сприяли правопорушенню" зазначено, що основна причина вчинення правопорушення може бути встановлена під час проведення досудового розслідування. Додатковою причиною правопорушення стала особиста недисциплінованість та неповага до колег по службі майором ОСОБА_1 .
Також у акті службового розслідування зазначено, що заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено розслідування, мотиви їx відхилення чи підстави для задоволення не надходили.
Отже, відповідно акту службового розслідування №916, встановлено порушення майором ОСОБА_1 вимоги статтей 11, 16, 49, 50, 28-29, 30, 31-33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв'язку із чим запропоновано притягнути останнього до відповідальності у дисциплінарному порядку.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування стосовно "висловлення погрози насильством майором ОСОБА_1 начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 " відповідальною особою, заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 , не здійснювалося, хоча у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2022 № 190 про призначення службового розслідування таке питання значится, що додатково підтверджується поясненнями від 25.05.2022.
Так, відповідно пояснення начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , по суті поставлених запитань пояснив, що "13 травня 2022 року близько 11 год 39 хв при уточнені завдань по мобільному телефону заступник начальника штабу по мобілізаційній роботі майор ОСОБА_1 висловив мені погрозу, що по приїзду всіх розстріляє, після чого телефонна розмова була закінчена. Це все, що я можу повідомити по даному факту.".
Начальник відділення персоналу майор ОСОБА_14 , по суті поставленого питання "Що Вам відомо стосовно погроз зі сторони майора ОСОБА_1 " повідомив наступне "перебуваючи на робочому місці, в кабінет зайшов майор ОСОБА_1 , роздратований і почав висловлювати свої думки, що я безпідставно проводжу переміщення людей. Якщо виконаю наказ про переведення ОСОБА_15 , то повинен викинутися з вікна, а якщо ні, то він допоможе. Я спокійно відреагував на це і відповів, щоб він заспокоївся. За час проходження з ним служби, постійно втручався в виконання мною службових обов'язків, принижував мене при підлеглих. Старався коригувати поза моєї присутності у видані наказів."
В свою чергу, як вбачається з пояснення заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , останньому було задано лише два питання "Що трапилося 13.05.2022" та "Чи був у Вас конфлікт між майором ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ".
Жодних інших питань щодо погроз насильством у рамках службового розслідування, майору ОСОБА_1 задано не було.
Також суд враховує і те, що відповідно запиту 8 відділу 9 управління ДВКР СБ України від 17.05.2022, зазначено, що у ході контррозвідувального забезпечення 120 окремої бригади територіальної оборони отримано дані щодо наявності можливих фактів образи честі і гідності військовослужбовців та погрози або насильства щодо начальника. Так, 04 травня 2022 року під час виконання майором ОСОБА_9 службових обов'язків щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, майор ОСОБА_1 вчинив погрозу насильством відносно нього шляхом відповідного висловлення в приміщенні військової частини НОМЕР_1 у присутності підлеглого особового складу.
Проте, "підлеглий особовий склад" допитано не було.
У судовому засіданні, представник відповідача повідомив, що такі особи відмовилися давати пояснення, однак відомості про це не зафіксовано.
Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 817/1318/17.
Відповідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні службового розслідування не здійснив жодних заходів для встановлення та перевірки факту порушення позивачем військової дисципліни щодо "висловлення погрози насильством майором ОСОБА_1 начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ", з підстав якого, також і видано оскаржуваний наказ.
Вважаючи, що вину позивача у вчиненні правопорушення повністю доведено та підтверджено, відповідач без з'ясування усіх обставин порушення ОСОБА_1 , дисципліни, прийняв оскаржуваний наказ №50 від 16.06.2022, згідно якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. При цьому, суд зазначає, що вчинення таких дій має бути перевірене та доведене у встановленому чинним законодавством порядку, а притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності не може базуватися на припущеннях.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та 4 ст. 405 КК України погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові, або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно ч. 1 ст. 406 КК України порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, - карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Згідно абз. 3 пункту 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Відповідно пункту 46 Дисциплінарного статуту ЗСУ з метою громадського впливу на порушників військової дисципліни та громадського порядку до накладення стягнення за порушення військовослужбовців за рішенням командира (начальника) можна обговорювати:
військовослужбовців рядового складу - на зборах особового складу;
військовослужбовців сержантського (старшинського) складу - на зборах військовослужбовців сержантського (старшинського) складу;
військовослужбовців офіцерського складу - на зборах військовослужбовців офіцерського складу, які мають військові звання (займають посади) не нижче військового звання (посади) офіцера, правопорушення якого обговорюються.
Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, жодних заходів затримання ОСОБА_1 , командуванням в/ч здійснено не було. Збори офіцерів, пов'язаних з випадком погрози насильством начальству, проведено не було, особиста зброя та боєприпаси у ОСОБА_1 не вилучалися, командир військової частини бесіди з приводу даного факту з позивачем не проводив.
Також, слід зазначити, що пунктом 3 наказу від 16.06.2022 №50 визначено, з метою встановлення в діях майора ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 статті 405 КК України, ч. 1 ст. 406 КК України та на виконання абз. 4 ст. 85 "Дисциплінарного статуту Збройних Сил України" та п. 6 розділу 6 "Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України" повідомити уповноважений підрозділ для подальшого проведення досудового розслідування.
Однак, як встановлено судом, дій щодо повідомлення уповноваженого підрозділу про можливе вчинення позивачем кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 статті 405 КК України, ч. 1 ст. 406 КК України, для подальшого проведення досудового розслідування, станом на момент розгляду справи командуванням військової частини вчинено не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ від 16.06.2022 №50 не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки прийнятий необґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 №50 про результати службового розслідування стосовно порушення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи майором ОСОБА_1 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями по відношенню до начальника відділення персоналу майора ОСОБА_2 та стосовно висловлення погрози насильством майором ОСОБА_1 начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 14.11.2022.
Суддя Мультян Марина Бондівна