м. Вінниця
11 листопада 2022 р. Справа № 120/7465/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обгрунтованні протиправністю прийнятого рішення Пенсійним фондом України у Вінницькій області від 23.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії позивачу відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Крім іншого зазначає, що управлінням отримано від уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Державної прикордонної служби України подання про призначення позивачу пенсії. Згідно вказаного подання у позивача наявна вислуга років 27 років 09 місяців 02 дні, в календарному обчисленні - 19 років 03 місяці 08 днів, пільгова - 08 років 05 місяців 24 дні.
Однак відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обов'язковою умовою призначення пенсії є наявність календарної вислуги років та на дату звільнення така має складати 25 років і більше. При цьому у позивача така складає 19 років 03 місяці 08 днів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військових частинах Державної прикордонної служби України та наказом начальника 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Державної прикордонної служби України від 12.07.2021 року № 275-ОС звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за пп. "а" п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом начальника 24-го прикордонного загону від 12.08.2021 року № 339-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до витягу наказу від 12.08.2021 року № 339-ОС та розрахунком вислуги років, що складений начальником відділу кадрів 24-го прикордонного загону, вислуга років позивача станом на 12.08.2021 року становила: 19 років 03 місяці 08 днів - календарна; 08 років 05 місяців 24 дні - пільгова, що загалом складає 27 років 09 місяців 02 дні.
А тому, з метою призначення пенсії позивач, 13.09.2021 року звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою щодо оформлення та направлення до управління Пенсійного фонду подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Листом від 25.10.2021 року адміністрацією відмовлено позивачу в оформлення та направленні до управління Пенсійного фонду подання про призначення пенсії.
Таку відмову позивач оскаржив до Вінницького окружного адміністративного суду, яким було прийнято рішення від 15.02.2022 року у справі № 120/15108/21 та зобов'язано адміністрацію оформити та направити необхідні документи до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".
На виконання зазначеного рішення суду, адміністрацією направлено до управління Пенсійного фонду подання для призначення пенсії позивачу.
Однак, за результатом перегляду наданих матеріалів, управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення від 23.08.2022 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Мотивом такої відмови стало те, що у ОСОБА_1 відсутня необхідна календарна вислуга років на рівні 25 років для призначення пенсії відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".
Не погоджуючись з таким рішенням управління про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено умови призначення пенсій за вислугу років.
Пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б", "д", "ж" статті 1-2 (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення (частина 4 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Згідно зі статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 9 підпункту "в" пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій зараховуються періоди служби по охороні державного кордону з розрахунку один місяць календарний за півтора місяця служби та відповідно до абзацу 6 підпункту "а" пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
На підставі системного аналізу зазначених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суд дійшов висновку, що при обчисленні вислуги років необхідної для призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року, якою затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Як встановлено з матеріалів справи, за час проходження військової служби у військових частинах Державної прикордонної служби України в період з 2003 року по 2021 рік, позивач в різні проміжки часу проходив службу на посадах, визначених п. 21 Наказу МВС України від 20.02.2017 року № 139, що в свою чергу дає останньому право на призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці, що підтверджується витягом з наказу від 12.08.2021 року № 339-ОС та розрахунком вислуги років.
Окрім того, в період з 19.10.2017 року по 12.12.2018 року позивач приймав участь в антитерористичній операції, що також дає право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три, що підтверджується розрахунком вислуги років та довідкою № 20/1376 від 29.11.2017 року.
А тому відповідно до абзацу 6 підпункту "а" пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1, особам офіцерського складу, відповідно до Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", цей період служби зарахований йому з розрахунку один місяць служби за три місяці, як час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Таким чином, у справі, що розглядається, позивач має календарну вислугу років на службі -19 років 03 місяці 08 днів, в пільговому обчисленні - 8 років 05 місяців 24 днів, а загальну вислугу 27 років 09 місяців, 02 дні.
Статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду по справі № 805/3923/18-а від 03.03.2021 року.
Отже, є необґрунтованим висновок пенсійного органу про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Суд вказує на те, що передбачені статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постановою № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови № 393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі № 750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив висновок, викладений у постанові від 14.04.2021 року про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Таким чином, вислуга років позивача з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 25 календарних років, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом враховано, що відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначається пенсія особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за і цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, а тому пенсія повинна бути призначена позивачу з 13.09.2021 року.
Також окремо, суд вважає за належне акцентувати увагу, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року у справі № 120/15108/21 встановлено та підтверджено матеріалами справи у позивача були наявні 19 років 03 місяці 08 днів вислуги у календарному обчисленні та у пільговому обчисленні - 08 років 05 місяців 24 дні, загалом - 27 років 09 місяців 02 днів, що дає право позивачу на призначення пенсії відповідно до норм ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А відтак, вказане рішення Вінницького окружного адміністративного суду у цій справі має преюдиційне значення для даного предмета спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, під час розгляду даної справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 13.09.2021 року .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович