11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 280/7811/20
адміністративне провадження № К/990/29635/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року № 1950к про звільнення його з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; поновити його в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді начальника відділу кадрової роботи та державної служби, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з органів прокуратури області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року № 1950к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області. Поновлено ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області з 01 жовтня 2020 року. Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2020 року по 26 жовтня 2021 року у розмірі 419878, 28 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року змінено рішення суду першої інстанції, шляхом викладення абзаців 3 та 4 його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органах прокуратури Запорізької області з 30 вересня 2020 року. Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2020 року по 26 жовтня 2021 року у розмірі 418311,57 грн». В іншій частині судове рішення залишено без змін.
26 жовтня 2022 року Запорізька обласна прокуратура утретє надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення прокурора з органів прокуратури на підставі висновку, прийнятого за результатами проходження прокурором атестації.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, указав на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, сформованих у справах №№280/3615/20, 280/5174/20, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 280/3705/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19 та 480/5544/20 щодо застосування положень абзацу 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ).
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе, за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування окремих положень Закону №113-IX, сформованих у наведених Офісом прикладах справ, установлено, що такий висновок сформовано за обставин, що не є подібними до спірних правовідносин, оскільки відсутні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Так, у зазначених заявником справах вирішувалися спори, в яких прокурори одночасно оскаржували як рішення кадрової комісії так і наказ про звільнення.
Натомість у цій справі, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, у справі №280/5045/20 позов ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 08 липня 2020 року №2 про неуспішне проходження атестації начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області.
Отже, попереднім судовим рішенням встановлена відсутність обставин, з якими Закон пов'язує підстави звільнення, за якої видано оскаржуваний у цій справі наказ про звільнення.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, який при вирішенні спору врахував ці обставини.
У касаційній скарзі відсутні вмотивовані доводи на спростування зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки заявник лише наводить низку нормативно-правових актів щодо проходження прокурорами атестації, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судами у цій справі у системному зв'язку з положеннями статті 328 КАС України.
Також Судом не приймаються доводи заявника щодо порушення судами процесуальних норм, оскільки положення статей 2 (завдання та основні засади судочинства), 6 (право на звернення до суду), 242 (законність і обґрунтованість рішення суду) та 246 (зміст рішення) КАС України, на які послався заявник як на підставу оскарження судових рішень, є загальними і не відносяться до виключних підстав, за яких судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші мотиви касаційної скарги зводяться до наведення прикладів справ, розглянутих Верховним Судом без взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальні ознаки, неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко