11 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/50/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Попков Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2022 року у справі №917/50/22,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" м. Харків
до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" м. Полтава
про стягнення заборгованості у розмірі 30 220,00 грн
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.03.2022 року у справі №917/50/22 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" м. Харків (далі-Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" м. Полтава (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 30 220,00 грн, а також 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив означене судове рішення скасувати та постановити у справі №917/50/22 нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги здвоються до того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб та не встановлено кінцевого строку розрахунку за отриманий товар, отже право Позивача не є порушеним, а висновок суду першої інстанції про порушення Відповідачем строків оплати товару, що поставлений за рахунком №2207/В2 від 22.07.2021 року суперечить обставинам справи та вимогам ст. ст. 251-253 ЦК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15 червня 2022 року у справі №917/50/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Будь-яких клопотань з боку учасників справи, а також відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:
- звернення Відповідача до Позивача у липні 2021 року з приводу поставки запчастин, а саме карданного валу ГК ТГМ40-550 та хрестовин валу ГК 150-550;
- виставлення Позивачем Відповідачу рахунку № 2207/В2 від 22 липня 2021 року на оплату за карданний вал ГК ТГМ40-550 (1 шт.) за ціною 19 800,00 грн та хрестовини валу ГК 150-550 (3 шт.) за ціною 3 350,00 грн за штуку, на загальну суму 35 820,00 грн з урахуванням ПДВ;
- направлення Відповідачем Позивачу гарантійного листа №2021/812 від 03.08.2021 року щодо оплати товару згідно означеного рахунку на суму 39 840,00 грн протягом 14 банківських днів після поставки товару;
- факт поставки Позивачем та прийняття Відповідачем за видатковою накладною №324 від 05.08.2021 року товару - карданний вал ГК ТГМ40-550 (1 шт.) за ціною 19 800,00 грн та хрестовини валу ГК 150-550 (3 шт.) за ціною 3 350,00 грн за штуку, на загальну суму 35 820,00 грн з урахуванням ПДВ 5 970,00 грн;
- обставини складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 05.08.2021 року №5 на загальну суму 35 820,00 грн, в якій постачальником зазначений Позивач, а одержувачем - Відповідач, номенклатура товару - карданний вал ГК ТГМ40-550 - 1 шт. та хрестовина вала ГК 150-550 - 3 шт;
- часткова оплата Відповідачем отриманого товару на суму 5 600,00 грн на підставі платіжного доручення № 837 від 30.09.2021 року.
Вищезазначене стало підставою звернення Позивача до суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача грошових коштів за неналежне виконання останнім укладеного між сторонами в спрощений спосіб договору поставки у розмірі 30 220,00 грн.
Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що оскільки з рахунку №2207/В2 від 22.07.2021 року не вбачається строку оплати, такий рахунок підлягає оплаті у будь-який час. Також, Відповідач зазначав, що, на момент подання позовної заяви інтереси Позивача Відповідачем не були порушені, а тому сума заявленої грошової заборгованості не є простроченою.
Задовольняючи позовні вимоги, судом зазначено, що Позивачем належним чином та відповідними доказами підтверджено факт неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, а Відповідач на час розгляду справи не надав до суду доказів оплати отриманого товару у повному обсязі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України передбачено, що в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положенням частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Укладений між сторонами в спрощеному порядку Договір за своєю правовою природою є договором поставки товару.
Колегія судді зазначає, що сам факт укладення спірного договору в спрощеному порядку сторонами не оспорюється, будь-яких заперечень щодо дотримання вимог закону при його укладенні сторонами не заявлено, факт поставки товару на зазначену суму сторонами також підтверджено.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами означеної справи підтверджено факт наявності договірних відносин між сторонами щодо поставки товару та факт поставку товару на суму 35 820,00 грн.
Відповідно до статті 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України, відповідно ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується сума боргу Відповідача за поставлений Позивачем товару у розмірі 30 220,00 грн, означений факт також підтверджується Відповідачем у наданому ним до суду відзиві.
За змістом ч. 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач в суді першої інстанції зазначав, що він не порушив строк оплати поставленого Позивачем товару, оскільки з рахунку №2207/В2 від 22.07.2021 року не вбачається строк оплати, тобто такий рахунок підлягає оплаті у будь-який час.
Вищезазначені заперечення судом першої інстанції визнані необґрунтованими, оскільки протирічать вищенаведеній вимозі закону.
Норма ч. 1 ст. 692 ЦК України вірно застосована судом першої інстанції, оскільки вона є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини між сторонами, по відношенню до норм ст. 530 ГПК України, які встановлюють загальні умови виконання цивільно-господарських зобов'язань в частині строку (терміну) їх виконання.
Оскільки інший строк оплати товару сторонами не було погоджено, Відповідач, отримавши товар 05.08.2021 року, повинен був оплатити його відразу після його прийняття та підписання видаткової накладної.
Крім того, в матеріалах справи присутня копія вимоги Позивача до Відповідача на суму 30 220,00 грн та докази її направлення Відповідачу.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо ненастання строку оплати поставленого товару на момент звернення Позивача до суду.
Щодо посилання Відповідача на вимоги ст. ст. 251-253 ЦК України, то вони регулюють порядок визначення та обчислення строку та терміну, але висновків суду першої інстанції не спростовують та від обов'язку оплати отриманого товару Відповідача не звільнюють.
Враховуючи вищезазначене, факт доведеності Позивачем неналежного невиконання Відповідачем свого обов'язку щодо повної оплати поставленого товару, факт ненадання Відповідачем відповідних доказів на спростування означеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність законних та обґрунтованих підстав до задоволення заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 30 220,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
За таких підстав рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2022 року у справі №917/50/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2022 року у справі №917/50/22- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2022 року у справі №917/50/22 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" м. Полтава.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Д.О. Попков