11 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 813/6572/15 пров. № А/857/11792/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 15 год. 12 хв. 04 липня 2022 року, повне судове рішення складено 14 липня 2022 року у справі №813/6572/15 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
29.12.2015 Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0000714100/3415.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення п.9 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України містять імперативну норму з приводу обов'язку платника податку сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств. Суд першої інстанції вказав, що такий обов'язок не може окремо розглядатись від умов, за яких платник податків не може його реалізувати: не отримання прибутку або отримання збитку (абзац 9 п.57.1 ст.57 ПК України, у редакції яка діяла до 01.01.2015). Суд першої інстанції зазначив, що доведення контролюючому органу про наявність умов, за яких платник податків не може виконати свій обов'язок щодо сплати авансових внесків, здійснюється шляхом подання податкової декларації, що і було зроблено позивачем. Суд першої інстанції вказав, що відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України збережено на 2015 рік, право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію за три квартали у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0000714100/3415 (форма «Ш») про сплату штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 435 685,90 грн., безпідставно проігнорував п. 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, з врахуванням внесених змін 28.12.2014, внаслідок чого помилково дійшов висновків, про порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що платник може реалізувати своє право на подання «збиткової» податкової звітності з податку на прибуток та фінансової звітності за підсумками трьох кварталів 2015 року (не пізніше 09.11.2015), в такому випадку, припинення нарахування авансових внесків з податку на прибуток починається з грудня 2015 року. Скаржник вказує, що граничний термін сплати податкового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2015 року - 30.08.2015, станом на 23.09.2015 переплата авансових внесків з податку на прибуток згідно з карткою особового рахунку ПАТ «ДТЕК Західенерго», склала - 530 987,72 грн., а тому позивачем сплачено до бюджету авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за серпень 2015 року в сумі 4 356 859 грн. з порушенням граничних термін, а саме - 30.09.2015. Скаржник зазначає, що встановлені перевіркою порушення, що відображенні в акті від 23.09.2015 №14/28-06-41/23269555, є правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» зареєстроване як юридична особа 18.04.2000, з присвоєнням коду ЄДРПОУ 23269555, серед видів за КВЕД діяльності основний 35.11 виробництво електроенергії.
09.10.2015 СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000714100/3415, відповідно до якого на підставі статі 126 ПК України за затримку на 4 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 4356859 грн. ПАТ «ДТЕК Західенерго» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 435685,90 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств.
Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта камеральної перевірки від 23.09.2015, яким встановлено затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток підприємства за серпень 2015 року в період з 30.08.2015 по 03.09.2015 на 4 календарних днів (до 30 календарних днів), чим порушено пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 31.1. статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до підпункту 57.1 статті 57 ПК України, в редакції чинній на 01 січня 2015 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» від 17.07.2015 № 652-VIII, внесено зміни у підпункт 57.1 статті 57 Кодексу, згідно з якими вказаний пункт доповнено новим абзацом такого змісту: «Платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. Податкові зобов'язання визначаються на підставі поданих податкових декларацій.»
Вищевказана норма Закону вступила в дію з 13 серпня 2015 року.
Відповідно до пункту 137.4 стаття 137 ПК України податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.
ПАТ «ДТЕК Західенерго» подано декларацію з податку на прибуток підприємства від 09.02.2015 № 9080534397 за 2014 рік, р. 11 декларації (податок на прибуток, що не підлягає патентуванню) становить 52 282 308,0 грн., р. 23 декларації (авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно) становить 4 356 859,0 грн.
21.08.2015 подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. В декларації за І квартал 2015 року зафіксовано збиток за результатом господарської діяльності у 1 кв. 2015 року. В рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» зазначено: (-1 257 618 695 грн.).
Відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в редакції Закону №71-VIII від 28.12.2014, у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведених вище правових норм вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.
Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених відповідною статтею ПК України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Положення пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону № 71-VIII містять імперативну норму, відповідно до якої платники податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов'язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
Співставлення аналізу двох редакцій пункту 57.1 статті 57 ПК України вказує на те, що у попередній редакції присутня норма, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток. Це звільняло платника податку від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. Нова редакція пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України такої норми не містить.
Таким чином, з огляду на положення пункту 9 підрозділу 4 Розділу XX Перехідні положення» ПК України, при розрахунку та сплаті щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у звітному (податковому) 2015 році мають застосовуватися положення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2015.
Системний аналіз змін, внесених до Податкового кодексу України Законом № 71-VIII від 28.12.2014, дає підстави стверджувати, що відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України збережено на 2015 рік право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію за три квартали у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 813/6571/15 задоволено частково адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС, з приводу прийняття до відома (не визнання податковою звітністю) податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які подані Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» 21.08.2015. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС зареєструвати податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2015 року та за І півріччя 2015 року, які подані Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» 21.08.2015.
Вказане рішення залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 19.05.2016 та постановою Верховного Суду від 22.12.2020.
Згідно з положеннями пункту 49.13 статті 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Таким чином, позивач відповідно до вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) скористався своїм правом та подав декларацію, в якій задекларував збитки за результатами 1 кварталу 2015 року, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що узгодженого зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2015 року у ПАТ «ДТЕК Західенерго» не було.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0000714100/3415 (форма «Ш») про сплату штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 435685,90 грн., безпідставно проігнорував пункт 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, з врахуванням внесених змін 28.12.2014, а тому помилково дійшов висновків, про порушення Товариством п.57.1 ст.57 ПК України.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №813/6572/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко