Справа № 560/5497/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
11 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В травні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 25.04.2022 року № 222030016307; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати їй до страхового стажу періоди роботи з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, з 04.08.1993 року по 24.01.1994 року та призначити пенсію за віком з 20.04.2022 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року позов задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності із 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, та із 04.08.1993 року по 24.01.1994 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 25.04.2022 року № 222030016307, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-IV, в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20.04.2022 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його в судовому порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 20.04.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надала необхідний пакет документів, що підтверджується копією розписки-повідомлення.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області рішенням від 25.04.2022 року №222030016307 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи-29 років.
У рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано такі період роботи:
- з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, оскільки наказ про зарахування на роботу містить виправлення;
- з 04.08.1993 року по 24.02.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою організації.
Правильна дата звільнення за записом у трудовій книжці-24.01.1994 року.
Для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу, рішенням визначено, що позивачу необхідно надати уточнюючі довідки, видані за місцем роботи на підставі первинних документів із зазначенням організації.
Страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 18 днів.
Відповідно рішення, право на пенсійні виплати відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заявник набуде після досягнення 63-річного віку з 22.01.2025 року.
Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницької області листом від 27.04.2022 року № 2200-0216-8/27176 повідомило позивача про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.04.2022 року № 222030016307, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи-29 років.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом №1058-1У, згідно положень ст.26 якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 23 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановив суд, в трудовій книжці від 28 травня 1980 року НОМЕР_1 у записі №3 від 10.03.1981 року адміністрацією установи до якої працевлаштовувалася позивач, внесено виправлення в рік прийняття наказу про прийняття на роботу.
Внаслідок такого виправлення пенсійний орган не зарахував позивачу до трудового стажу період роботи з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року.
Однак, позивач на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком не мала можливості надати довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про вказаний період роботи, оскільки місто Луганськ (запис у трудовій книжці здійснено за попередньою назвою міста-Ворошиловград), знаходиться під тимчасовою окупацією російської федерації, в зв'язку із чим відсутня можливість надання таких документів позивачем самостійно, або витребування таких документів пенсійним органом.
Колегія суддів зауважує, що виправлення у записі про рік видання наказу про прийняття позивача на роботу не ставить під сумнів виконання позивачем роботи за вказаний період трудової діяльності та відповідно набуття страхового стажу, оскільки дата, місяць, рік наказу про прийняття на роботу після виправлення року наказу повністю відповідає даті, місяцю та року внесення запису у трудову книжку.
Пенсійний орган при прийнятті рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком не вказав у чому полягає неправильність чи неточність запису про період роботи внаслідок внесення виправлення у рік прийняття наказу, проте запис про звільнення позивача за № 4 від 13.12.1983 року не містить будь-яких виправлень, неправильного або неточного запису та завірений печаткою установи.
Крім того, на підставі запису № 14 від 24.01.1994 року в трудовій книжці від 28 травня 1980 року НОМЕР_1 , судом встановлено, що запис про звільнення позивача із роботи не завірений печаткою установи.
При послідуючому працевлаштуванні після звільнення, адміністрація установи не звернула увагу на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, допущене адміністрацією установи з якої була звільнена позивач, та не посприяла виправленню такого порушення.
Отже, суд вважає, що за встановлених обставин, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки, а саме те, що до страхового стажу позивача не зараховано такі періоди роботи (із врахуванням помилки пенсійного органу щодо дати звільнення-24.02.1994 року):
- з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, оскільки наказ про зарахування на роботу містить виправлення;
- з 04.08.1993 року по 24.01.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою організації, не можуть бути підставою для не врахування відповідних періодів роботи при проведенні обрахунку стажу для призначення особі пенсії за віком, (аналогічна правова позиція зазначена у пункті 29 постанови Верховного Суду від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а).
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд вважає, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, суд робить висновок про те, що записами у трудовій книжці позивача підтверджується страховий стаж за період її трудової діяльності з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, та з 04.08.1993 року по 24.01.1994 року.
В зв'язку із тим, що записами в трудовій книжці позивача підтверджується трудовий стаж за вказані періоди роботи позивача, суд вважає, що необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 25.04.2022 року № 222030016307 в частині, якою відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача період її трудової діяльності з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, оскільки наказ про зарахування на роботу містить виправлення, та період її трудової діяльності з 04.08.1993 року по 24.02.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою організації, та зобов'язати відповідача-Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, та з 04.08.1993 року по 24.01.1994 року.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 25.04.2022 року № 222030016307, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності позивача з 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, та з 04.08.1993 року по 24.01.1994 року, (у рішенні вказана помилкова дата-24.02.1994 року).
За поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку рішенням обчислено, що страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 18 днів.
Із врахуванням страхового стажу за періоди трудової діяльності позивача із 10.03.1981 року по 13.12.1983 року, та із 04.08.1993 року по 24.01.1994 року, який зараховується позивачу за рішенням суду, та страхового стажу який обрахований відповідачем-Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при розгляді заяви позивача про призначення їй пенсії за віком, загальний страховий стаж позивача становить більш як 29 років.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.