Справа № 560/6624/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
11 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2020 по день фактичного розрахунку - 11.06.2022 включно.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2020 по день фактичного розрахунку - 11.06.2022 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено частково..
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2020 по день фактичного розрахунку - 11.06.2022 включно, умисно приховуючи та не висвітлюючи той факт, що за період з 29.11.2020 по 10.06.2021 він вже отримував середній заробіток від військової частини НОМЕР_1 на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2021, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі №560/7789/21 за ту саму несвоєчасну виплату, що підтверджено витягом з розрахунково-платіжної відомості №12Б/02 за лютий 2022 року. Також вказує, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Однак, ОСОБА_1 звільняючись з військової служби свідомо надав згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини за заперечень до військової частини не мав. Таким чином, звільнення позивача з військової служби відбулося без будь-яких зауважень, спорів чи претензій до військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку з ним при звільненні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2022 №237 позивач в період з 29.09.2005 по 28.11.2020 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2020 №274 позивача з 28.11.2020 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №560/460/21, яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
На виконання вказаного рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 25775,47 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку, довідкою від 04.02.2022 №187.
Позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року в якості базового місяця.
Листом від 10.12.2021 №350/485/60/2951 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №560/19132/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування січня 2015 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 позивачу нараховано та 11.06.2022 виплачено 56595,47 грн.
Позивач звертався до відповідача з заявою від 13.06.2022, в якій просив нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Листом від 17.06.2022 №350/147/139/50/52 відповідач повідомив позивача про відсутність юридичних підстав для задоволення його заяви. Зазначив, що сума індексації грошового забезпечення була присуджена судом, а звільнення з військової служби відбулося без будь-яких зауважень з боку позивача, спорів щодо сум, тому вимога про сплату середнього заробітку є необґрунтованою.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 56595,47 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Враховуючи наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) дійшла висновку про те, що немає жодних підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15.
Відповідно до виписки по картковому рахунку, військова частина НОМЕР_1 11.06.2022 виплатила позивачеві 56595,47 грн.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи №806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019 р.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів апелянта про зловживання правами позивачем та умисно приховуючи та не висвітлюючи той факт, що за період з 29.11.2020 по 10.06.2021 він вже отримував середній заробіток від військової частини НОМЕР_1 на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2021, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі №560/7789/21 за ту саму несвоєчасну виплату, що підтверджено витягом з розрахунково-платіжної відомості №12Б/02 за лютий 2022 року, колегія суддів зазначає таке.
У поданому адміністративному позові позивач просить суд нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2020 по день фактичного розрахунку - 11.06.2022 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення. Вказує, що загальний розмір невиплачених йому сум військовою частиною НОМЕР_1 у день звільнення з військової служби грошових коштів складає 82370,94 грн.
Водночас рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №560/7789/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 25767,78 за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 29.11.2020 по 10.06.2021 включно. В решті позову відмовлено.
Тобто за період з 29.11.2020 по 10.06.2021 включно позивачеві середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні нараховане та виплачене.
Отже, враховуючи встановлений розмір заборгованості, характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 56595,47 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.