Справа № 274/2926/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вдовиченко Т.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
10 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Житомирської митниці (далі - відповідач) про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 04708/10000/21 від 02.09.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 144 440,69 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.09.2022 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил № 04708/10000/21 від 02.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 14440,69 грн, а провадження по справі про адміністративне правопорушення в справі про порушення митних правил № 04708/10000/21 від 02.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за - закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні митного оформлення вартість ввезеного автомобіля, а також відомості про рік його виготовлення, модельний рік і дату першої реєстрації, вказані ОСОБА_1 на підставі належним чином оформлених документів, які були надані митному органу і перевірені у встановленому законом порядку. Позивач, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та зниження митної вартості, тому що пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому надані одержувачем автомобіля, та які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в його діях прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що декларантом ОСОБА_1 заявлено неправдиві відомості щодо календарного року виготовлення товару (легкового автомобіля), необхідні для визначення його митної вартості, що призвело до зменшення розміру сплати митних платежів по акцизному збору на 4000,19 грн, по ПДВ на 800,04, а всього на загальну сукму 4800,23 грн.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 08.11.2022 на 09:50 год.
08.11.2022 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою начальника Житомирської митниці Ольги Ільїнської про порушення митних правил № 0470/10000/21 від 02.09.2021 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено стягнення виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів - 14440,69 гривень. Дану постанову складено на підставі адміністративного протоколу про порушення митних правил № 0470/10000/21 від 30.03.2021.
Відповідно до оскаржуваної постанови, декларант ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 4800,23 грн, в тому числі акцизу - 4000,19 грн та ПДВ 800,04 грн, шляхом заявлення в митній декларації UA100530/2021/303312 від 27.01.2021 неправдивих відомостей календарного року виготовлення транспортного засобу «CITROEN», модель «С4 PICASSO», кузов № НОМЕР_1 , зокрема, зазначено календарний рік виготовлення - 2008.
Позивачем разом з митною декларацієюUA100530/2021/303312 від 27.01.2021 для здійснення митного оформлення щодо транспортного засобу автомобіля марки "CITROEN"модель «С4 PICASSO», кузов № НОМЕР_1 , було надано додатково свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , договір купівлі-продажу б/н від 19.01.2021 №28134, в яких зазначено рік випуску ТЗ - 2008.
У вказаних документах датою першої реєстрації транспортного засобу є 17.03.2008.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Диспозиція вказаної норми передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
Тобто, для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Відповідно до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом, або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно із ст. 352 цього Кодексу для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть використовувати, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно із ч. 2 ст. 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Положеннями пп.215.3.5-1 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України передбачено, що розмір акцизного податку та ПДВ, які нараховуються при митному оформленні моторних транспортних засобів на митну територію України визначається з урахуванням задекларованої митної вартості і коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а також залежить від року виготовлення транспортного засобу.
Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що переміщуються громадянами через митний кордон України» ( далі Правила)
Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу (ТЗ) врегульовано пунктом 8 цих Правил.
Вказаним пунктом передбачено, що визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.
У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.
Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 (z1074-03 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395.
Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).
Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.
За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).
Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.
Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.
Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).
У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.
Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.
Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.
У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.
При цьому в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.
Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
За наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначення року виготовлення ТЗ достовірність установлюється експертом, що має свідоцтво про право проведення експертних досліджень з відповідної експертної спеціальності та внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян Міністерства юстиції України.
Судом першої інстанції віно вказано, що у разі, якщо неможливо визначити рік виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером, датою виготовлення автомобіля, який був у користуванні та ввозиться на митну територію України є дата його першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.
Згідно матеріалів справи, таким документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 в якому зазначено дату першої реєстрації - 17.03.2008.
Крім того, відповідно до п. 8 зазначених Правил за наявності обґрунтованих сумнiвiв щодо визначення року виготовлення ТЗ достовiрнiсть установлюється експертом, що має свiдоцтво про право проведення експертних досліджень з вiдповiдної експертної спецiальностi та внесений до Реєстру атестованих судових експертiв державних i підприємницьких структур і громадян Мiнiстерства юстицiї України.
Висновком експертного дослідження від 11.02.2022, який складено головним судовим експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу авто технічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, визначено дату виготовлення задекларованого ТЗ 21.11.2007. Проте вказаний висновок експерта НДЕКЦ суперечить висновку товарознавчої експертизи Житомирської торгово-промислової палати від 27.01.2021 №В-344 та сертифікату відповідності колісного транспортного засобу ТОВ «Центр авто» від 26.01.2021 № UA008.9006042-21 та "Правилам митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", затвердженими Наказом Державної митної служби України від 17.011.2005 №1118, згідно яких 21.11.2007 - підлягає визначенню як 2008 р.в.
Згідно із ст. 478 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, характеризуються умисною (активною) формою вини, зокрема, у спірному випадку - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, при здійсненні митного оформлення вартість ввезеного автомобіля, а також відомості про рік його виготовлення, модельний рік і дату першої реєстрації, вказані ОСОБА_1 на підставі належним чином оформлених документів, які були надані митному органу і перевірені у встановленому законом порядку.
Отже позивач, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та зниження митної вартості, тому що пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому надані одержувачем автомобіля, та які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в його діях прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
При цьому обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 12.06.2018 у справі №607/6738/16-а та від 23.10.2018 у справі №760/20661/15-а.
Посилання апелянта на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23.10.2018 по справі №760/20661/15-а колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини, встановлені у зазначеній справі суттєво відрізняються від обставин у цій справі. Так, викладаючи правову позицію по справі № 760/20661/15-а, Верховний Суд виходив із встановленої по такій справі систематичності дій порушника митних правил, що стало свідченням усвідомлення ним порушення положень Митного кодексу України.
Крім того, стверджуючи про можливість вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України апелянт безпідставно зазначив, що особа може прямо і не бажати настання певної мети . Якщо мета per es ( вже за визначенням) є бажанням особи досягнути певного результату, то як особа може прямо не бажати настання відповідної мети.
Тобто, аналізоване правопорушення не може бути вчинено навіть з непрямим умислом (коли особа допускає настання наслідків). Це пов'язано із тим, що свідоме допущення особою настання результату не можливе, коли ставиться мета, адже мета є бажанням особи досягти певного результату.
Вказане узгоджується, зокрема, із постановами Верховного Суду від 16.10.2018 № 640/13072/16а, від 13.12.2018 №759/360/17, від 11.09.2018 №490/7096/16а, від 06.06.2018 №607/2391/17.
Крім того, наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що таке правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару, тобто особа усвідомлено, цілеспрямовано вчиняла дії (бездіяльність), з метою уникнення від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 14.05.2019 у справі № 334/1738/16-а, від 14.02.2020 у справі №233/1783/16-а, від 18.06.2020 у справі №638/10546/16-а, від 11.06.2020 у справі №564/530/17.
Крім того аналогічні висновки були викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 27.07.2022 у справі 127/66/22.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанову начальника Житомирської митниці Ольги Ільїнської про порушення митних правил № 0470/10000/21 від 02.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, необхідно скасувати у зв'язку з відсутністю у його діях ознак порушення митних правил, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.