Справа № 560/4650/20
Головуючий у І інстанції: Матущак В. В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
11 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
29.03.2021 представником позивача подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
В обґрунтування заяви заявником вказано про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таким чином погоджений сторонами гонорар за надання адвокатом Бейликом М. Б. професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 5 625 грн підлягає оплаті клієнтом не пізніше 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/4650/20 і при цьому, попередня оплата послуг адвоката договором не передбачена.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31.08.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 скасовано, а справу в частині вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи вказано постанову Верховним Судом вказано, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі "додаткового рішення" або "додаткової постанови" з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
У справі, що розглядається, апеляційний суд розглядаючи заяву надав оцінку наданим сторонами доказам та обґрунтуванням щодо відповідності заявлених витрат на професійну правничу допомогу і дійшов висновку, що такі витрати не підтверджено.
До того ж, як встановлено матеріалами справи, при ухваленні постанови від 19.03.2021 за наслідками перегляду додаткового рішення суду першої інстанції від 17.11.2020 суд апеляційної інстанції досліджував питання щодо розподілу судових витрат.
Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 призначено судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження з урахуванням положень ст. 252 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені у ст.252 КАС України, згідно з ч.1 якої, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 КАС України).
Згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно матеріалів справи, в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.
29.03.2021 представником позивача подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення та включення до судових витрат позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 625 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат надано: договір про надання правничої допомоги від 02.04.2020, додаток №2 до договору від 23.11.2020, акт №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) до договору та додатку від 24.03.2021, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги, рахунок - фактуру від 24.03.2021
Зі звіту про витрачений час на надання правничої допомоги вбачається, що адвокатом вчинено дії, а саме: отримано копію додаткового рішення суду першої інстанції, підготовлено апеляційну скаргу на додаткове рішення, отримано через систему "Електронний суд" ухвали суду апеляційної інстанції та апеляційну скаргу відповідача, вчинено аналіз доводів апелянта, вивчено судову практику, підготовлено відзив на апеляційну скаргу відповідача, отримано відзив відповідача, з'ясовано результати розгляду справи, підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення, що в сумі становить 5 625 грн.
Разом з тим колегія суддів враховує, що 01.04.2021 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке обгрунтоване тим, що заявлена позивачем сума судових витрат є неспівмірною. Також вказано, що позивачем не надано документу, що свідчить про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у зв'язку з чим відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, тому вони не можуть бути відшкодовані.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необгрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.
У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом із тим, судова колегія звертає увагу, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у ній матеріалами, а також наявної сталої судової справи у аналогічних спорах.
Крім того, постановами суду від 19.03.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2020 - без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення (додаткове) Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 - без змін.
Таким чином колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню частина судових витрат, понесена позивачем на правову допомогу, а саме - 3000 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано документу, що свідчить про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у зв'язку з чим відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, тому вони не можуть бути відшкодовані, оскільки відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі - 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №560/4650/20 задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову у справі №560/4650/20.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ЄДРПОУ 43142957, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).
В задоволенні заяви в іншій частині, а саме щодо стягнення витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 625 грн - відмовити.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.