Справа № 640/30816/21 Головуючий у 1 інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» (далі - ТОВ «Імекс Мінералс») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській обл. від 23.07.2021 року № 282-о про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» від 08.07.2020 №04150414202002071 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) у зв'язку з його протиправністю.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.09.2021 року № 282-о про анулювання ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» від 08.07.2020 № 04150414202002071 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що вимогами чинного законодавства чітко передбачено, що для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату. Отже, апелянт зазначає, що відмітка про внесення плати за ліцензію на зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним на наступний рік здійснюється контролюючим органом на підставі поданого заявником повідомлення та копії платіжного доручення з відміткою установи банку про сплату.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» є суб'єктом господарювання, основними видом економічної діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля.
Крім того, Товариство спеціалізується на виконанні робіт, наданні послуг та реалізації товарів в основному для підприємств гірничодобувної та хімічної промисловості, а саме: гірничі роботи; оренда спеціалізованої техніки; послуги спеціалізованої техніки; обслуговування спеціалізованої техніки.
08 липня 2020 ТОВ «Імекс Мінералс» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 04150414202002071 із строком дії до 08.07.2025 (далі ліцензія).
Розпорядженнями Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 08.07.2021 № 192-0 та від 21.07.2021 № 212-о було прийнято рішення про призупинення ліцензії «Імекс Мінералс», що було пов'язано з несвоєчасною сплатою чергового платежу за ліцензії суб'єктом господарювання.
В подальшому, розпорядженням Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.09.2021 № 282-о було анульовано ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 04150414202002071, у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензією протягом 30 днів з моменту призупинення дії ліцензії.
Не погоджуючись із даним розпорядженням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Приписами частини 7 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
У відповідності до ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Частиною 33 статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Відповідно до ч.ч. 48-49 ст. 15 Закону №481/95-ВР, дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.
Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
За приписами частин 50-51 статті 15 Закону №481/95-ВР, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Згідно положень ст. 16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
У відповідності до п.п. 27 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Положення № 227), Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Підпунктом 27 пункту 4 Положення № 227 передбачено, що Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.09.2021 № 282-о було анульовано ліцензію ТОВ «Імекс Мінералс» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 04150414202002071 (а.с. 55).
Підставою прийняття оскаржуваного розпорядження стала несплата позивачем чергового платежу за ліцензією протягом 30 днів з моменту призупинення дії ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачено анулювання ліцензії у випадку несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії.
Матеріали справи свідчать, що вперше ліцензію ТОВ «Імекс Мінералс» було призупинено розпорядженням від 08.07.2021 № 192-о, яке було отримано позивачем 12.07.2021, та вдруге розпорядженням від 21.07.2021 № 212-о, яке було отримано позивачем 22.07.2021 (а.с. 26-31).
Разом з тим, відповідно до платіжного доручення від 16 липня 2021 року № 707, ТОВ «Імекс Мінералс» було сплачено 780,00 грн, на рахунок ГУ ДПС у Дніпропетровській області з призначенням платежу: плата за ліцензію на право зберігання пального (а.с. 25).
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем не подано Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату чергового платежу за ліцензію.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта щодо застосування до позивача відповідальності за неподання вказаного платіжного доручення у вигляді анулювання ліцензії, з огляду на наступне.
Так, визначені частинами 48-50 статті 15 Закону №481/95-ВР заходи щодо зупинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним можуть бути застосовані контролюючим органом до суб'єкта господарювання лише у випадку несвоєчасної сплати ним чергового річного платежу за ліцензію, а заходи щодо анулювання дії такої ліцензії - у випадку несплати ним річної плати за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення дії ліцензії.
Натомість, ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.
При цьому, під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Однак, як було вищевказано, ТОВ «Імекс Мінералс» такої бездіяльності допущено не було, оскільки, здійснення своєчасної сплати річної плати за право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 04150414202002071 підтверджується платіжним дорученням від 16.07.2021 року № 707.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище правові норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» пов'язують настання наслідків у вигляді зупинення дії ліцензії та її анулювання саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу.
Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.09.2021 року № 282-о про анулювання ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» від 08.07.2020 № 04150414202002071 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.