Справа № 640/7160/19 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
10 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Перспектива» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «ЛД-Перспектива» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.02.2019 № 0087921212.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛД-Перспектива» є власником двох об'єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а саме, будівлі загальною площею 22 934,4 кв.м. та евакуаційної сходової клітки загальною площею 475,0 кв.м., розташованих у Печерському районі м. Києва за адресою вул. Госпітальна, 4.
ТОВ «ЛД-Перспектива» надано до податкового органу податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік від 17.02.2017 та за 2018 рік від 13.02.2018, які прийнято податковим органом.
Позивачем сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 4 квартал 2017 року 30.01.2018 в сумі 140 456,40 грн., а за 3 квартал 2018 року 30.10.2018 в сумі 217 882,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №26 від 30.01.2018 та №332 від 30.10.2018.
На підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати ТОВ «ЛД-ПЕРСПЕКТИВА» податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 21.01.2019 №0003 83/26-15-12-12/3 5624120 (далі- акт перевірки).
Спірною перевіркою встановлено, що позивачем сплачено авансові внески по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по двох об'єктах нерухомого майна у такі строки:
- за 4 квартал 2017 року (згідно декларації за 2017 рік від 17.02.2017) у сумах 137 606,40 грн. та 2850,00 грн. - у термін 30.01.2018;
- за 3 квартал 2018 року (згідно декларації за 2018 рік від 13.02.2018) у сумах 213 461,90 грн. та 4421,10 грн. - у термін 30.10.2018.
Податковий орган дійшов висновку, що позивачем двічі порушено строк сплати податку на 1 день.
Згідно з висновками акта перевірки загальна сума самостійно визначеного і задекларованого податкового зобов'язання, сплаченого позивачем, складає 358 339,40 грн.
В свою чергу, позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення від 30.01.2019 № 30.01.19/1-В на акт перевірки.
Листом ГУ ДФС у м. Києві від 04.02.2019 № 19497/10/26-15-12-12-18 за результатами розгляду заперечень відповідачем залишено висновок викладений в акті перевірки без змін.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0087921212, яким застосовано до позивача штраф згідно статтею 126 Податкового кодексу України у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, що склав 35 833, 94 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0087921212 безпідставним, останнє оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до Державної фіскальної служби України скарги від 12.02.2019 № 12.02.19/2-В.
За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 12.04.2019 № 17298/6/99-99-11-06-01-25, яким залишено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0087921212 без змін, а скаргу ТОВ «ЛД-ПЕРСПЕКТИВА» - без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0087921212 протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що правові підстави для притягнення позивача до відповідальності відсутні, оскільки позивачем не допущено порушення строків сплати грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017-2018 звітні роки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з абзацами 1,. 2 пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктами 266.1.1., 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку (на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Абзацом 1 підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено пунктом 266.10 статті 266 ПК України.
Згідно з пунктом «б» підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Так, на переконання контролюючого органу, граничним терміном сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 4 квартал 2017 року є дата 29.01.2018 та за 3 квартал 2018 року - 29.10.2018 року.
Щодо вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно із частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 (далі також - Конвенція) строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до статті 3 Конвенції строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.
Відповідно до частини 2 статті 4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2018 року у справі №927/490/18, згідно з якими прийменник «до» в українській мові вживають для позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Кінцева дата входить до визначеного часового терміну, вона є останнім днем чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве.
Системний аналіз наведених правових норм, положень Конвенції та граматичної конструкції норми пункту «б» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України дає підстави зробити висновок, що 30-те число місяця, що настає за звітним кварталом виконання податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є граничним днем для сплати податкового зобов'язання.
Таким чином, виконання відповідного податкового зобов'язання 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, є належним його виконанням.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16 та від 23.04.2019 у справі № 808/2690/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи те, що позивачем не допущено порушення строків сплати грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 - 2018 звітні роки, застосування до нього оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України за затримку сплати вказаного податкового зобов'язання є безпідставним та необґрунтованим.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.02.2019 № 0087921212 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
При цьому, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Мельничук В.П.